Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Зці­ли­лась і ощас­ли­ви­лась
    Че­рез хво­ро­бу не скла­ло­ся у ме­не сі­мей­не жи­ття, щас­тя. Моє одру­жен­ня — всь­о­го на пі­вро­ку. Не ві­ри­ли ба­ть­ки, що я ко­лись ви­ду­жаю, тож не по­ві­ри­ли і чу­жі лю­ди.
  • Приведи нас, Маріе, до Сина!…
    Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?
  • Пройшов Спас - пішло літо від нас...
    До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня. Перший Спас збігається з Маковеєм, тобто 14 серпня, а третій збігається з післясвятом Успіння (29 серпня). Згідно з переказами, одного разу Ісус Христос з трьома своїми учнями піднявся на гору під назвою – Фавор. Як тільки добрався він до самої вершини і безпосередньо зійшов на неї, він змінився на краще. Неймовірною білизною засяяло його вбрання, і обличчя його також засяяло. Преображення — явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа: «Цей є...

Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка

Від автора:Тараненко АРЕНИК
Життя наше таке багатогранне, непересічне і нерідко несистематизоване, що іноді годі розібратися — де сміятися, а де й… сумувати у тій чи іншій ситуації. Але якщо людина за будь-яких обставин має почуття гумору, для неї ці складнощі не будуть, скажімо так, дуже обтяжливими.
Я не вперше виступаю перед вами в улюбленій читачами сторінці «Веселий вареник» із різноманітними «приколами», «прибамбасами» і т. д. Але якщо раніше то були, скажімо так, смішинки певної тематики, то сьогодні надаю до вашої уваги своєрідний «вінегрет» — «приколів», притч. До певної міри побрехеньок (хоча вони й мають реальну основу) з усіх аспектів життя. Як це мені вдалося — судіть самі. Отож смійтеся на здоров’я!
Назавжди ваш — К.Т.

Ковбаска пiдвела

Початок 70-х минулого століття. Студенти. До стипендії ще два дні. Точніше, дві доби. Два дні і дві ночі. Та й видають її після двох діб аж по обіді. А в кишенях — лише трохи копійок лишилося…
— Ходімо, друже, щось на зуб купимо! — це однокашник Микола Дудка до мене.
Мовчки збираюся. Неподалік гуртожитку гастроном. За кільканадцять метрів — кафе «Спортивне», звідки смачно так пахне… Але то на сьогодні не для нас. Хай згодом…
…У м’ясному відділі щойно привезли ліверну ковбасу. По 47 коп. за кілограм. Нашкребли ми копійок десь до карбованця. Ого! Вистачить майже на кіло ковбаси, ще й на хлібину!
Дудка бере дві товсті палиці «ліверки», розраховується. Куди її покласти? Ховає за пазуху під плащ. Ми обидва — у модних тоді болоньєвих синіх плащах, молоді, завзяті й — голодні.
Виходимо на подвір’я, аж гульк! — ідуть, весело щебечучи, дві дівчини.
— Закадримо? — моргає мені Микола.
— Нема питань! — хвацько відповідаю.
Підходимо до дівчаток. Микола «щигликом» — з одного боку, я — з іншого. «Ну, дівчатка, я десь вас бачив! Чи не піти б нам у кіно?» (За які «шиші»? — думаю сам).
Дівчатка нібито й не проти. В усякому разі взаємністю відповідають.
Мій друг так і сипле анекдотами, павичем перед дівчатами крутиться (ще той ловелас!).
І раптом… Попереду від Миколи з-під плаща випадає товстелезна біла палиця ліверної ковбаси… Немов у «Ревізорі», — німа сцена. Це, друзі, треба було бачити! І уявити наш стан! Тоді ж зовсім інші були поняття про порядність, культуру і т. д., аніж сьогодні.
Ну, звичайно, нас від тих дівчаток, як вітром здуло. А позаду лунав їхній регіт.
Отак ми їх «закадрили». Ковбаска підвела!...

• літературні пародії

Дописалась!

«… Нехай сміються видавці-вельможі,
Що розміри і рима, мов, не та,
А я пишу, бо не писать — не можу!...»
(Валентина Кондратенко.
Збірка «Цвіте запізнілий мій
терновий…» — 1999 р.)

Скажу одразу, що пишу не гірше,
Аніж Тичина чи, приміром, Драч,
Але мої талановиті вірші
Не друкували, хоч сідай та й плач!
Ну, начувайтесь, видавці-вельможі,
Куди потрібно, теж я напишу!
Так напишу, бо не писать — не можу!
Усьому світу я таке скажу!..
І дописалась! Ось що значить слово!
Бач, збірка є, бо я тверда була!
І «Цвіте запізнілий мій терновий…» —
Пішла у світ! А... читача знайшла?..

Агрономiчно-проблематичне

«Грибами пахне й полином,
І житом, скошеним у полі…»
(Віра Яшан.
Збірка «Осінні акварелі»)

І знову осінь за вікном,
І знову холодно, тужливо…
Багряне листя перед сном
Пригадує травневі зливи.
Пишу, як пахне полином
І житом, скошеним у полі…
Заходить фермер-агроном,
Кляне свою нещасну долю:
— Поети всі ви отакі?! —
На мене гримає він грізно, —
Що житні славите валки,
Які скосили ми запізно?
Сміються з мене всім селом,
А вам ні холодно, ні жарко!
«Грибами пахне й полином!»…
Та за який… купить солярки?!

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1595
2041
4130
13457
39108
66381
1666427

Прогноз
3144

11.70%
6.20%
14.17%
0.58%
0.35%
67.00%
Online (15 minutes ago):17
17 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.254