ЯК НЕ ПРОСПАТИ РIЗДВО?
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Спортивні новини
    Спортивне свято У Верхній Мануйлівці стало традицією на свято Трійці організовувати спортивні змагання. Не став виключенням і цей рік завдяки організаторам — спортивному інструктору Юрію Світличному, учителю фізичної культури Сергію Ковшару. У центрі села облаштували майданчик для гри в міні-футбол. Призи підготували спонсори — місцеві фермери Микола Світличний та депутат Козельщинської селищної ради Михайло Харченко.
  • Спортивні новини
    5 червня у Полтаві на веслувальній базі «Олімпійські надії» селища Климівки відбулася обласна спартакіада з рекреаційних видів спорту, цілями якої були: популяризація рекреаційних видів спорту як ефективного способу оздоровлення та реабілітації людей з інвалідністю та залучення їх до активного способу життя, залучення людей з інвалідністю до регулярного заняття рекреаційним спортом, виявлення здібних та обдарованих спортсменів.
  • Змагалися депутати
    4 травня у Полтаві відбулася фінальна частина обласної спартакіади депутатів усіх рівнів. Наш район представляла міні-футбольна команда, яка виграла районні змагання у Кременчуці, та депутат Василівської сільської ради Олександр Ковадло — у змаганнях шахістів.У змаганнях із міні-футболу наша команда зустрілася з депутатами Кременчуцького та Оржицького районів. Важка перемога над Кременчуком із рахунком 2:1 не залишила сил для проникнення оржицькій команді, і виграючи 1:0, наші спортсмени поступилися з рахунком 6:2 і не змогли втрутитися у розподіл нагород. У підсумку — 5 місце. У складі футбольної команди зіграли Юрій Марченко, Юрій Солодрай, Валерій Виставний, Валерій Срібний, Сергій Невідомий. Володимир БЕРЕЗОВСЬКИЙ, голова МО ГО...

ЯК НЕ ПРОСПАТИ РIЗДВО?

пістЯ дуже люблю Різдво. Хоча сьогодні воно дуже нагадує Новий рік мого дитинства. Народна пам'ять перенесла на нього весь традиційний емоційний заряд забороненого радянською владою Різдва: те ж саме наростаюче чекання, довга передсвяткова суєта, ялинка... І головне — всепоглинаюче очікування Дива з великої літери. Ось зараз, як у казці, проб'ють дзвони, і почнеться якесь інше, СПРАВЖНЄ, дивне життя, відкриються чарівні двері в інший, блискучий світ. І для більшості людей у цьому сенсі мало що змінилося. Усі ці емоції й сьогодні більше стосуються Нового року, а не Різдва. Тому і повторюються з року в рік такі хвилюючі багатьох запитання: а як же бути нам, православним, — у всіх Новий рік, а у нас суцільний піст?

Адже якщо розібратися, то що, власне, ми маємо розуміти під святом Різдва? Приміром, коли ми в пологовому будинку зустрічаємо квітами маму з новонародженим, ми радіємо його приходу з небуття у буття. Але тут — Немовля, Яке і є саме життя, народжується... у смерть. А перед нею (смертю) — ми знаємо — буде нерозуміння оточуючих, злі люди, зрада ближніх, публічна наруга і богополишеність.
Та й як Він приходить у світ? Батьків, котрі загубилися у натовпі «мігрантів-чужаків», ніхто у Віфлеємі не бажає пускати на поріг. У цю святу ніч їхня доля, за словами митрополита Сурозького Антонія, «самотність — страшна, пекуча, вбивча самотність, яка з'їдає серця стількох людей».
По-моєму, щоби зрозуміти сенс Різдвяного посту, потрібно просто усвідомити трагедію самої події Різдва. Адже що відбувається? Безгрішному Немовляті прищеплюється МІЙ гріх, щоб Воно виробило у Собі антивірус, який потім допоможе мені вилікуватися, дасть шанс уникнути смерті. І мені Його не шкода? Мені не страшно від думки, що з моєї вини Воно буде страждати, заражене моїми гріхами? Не хочеться плакати і каятися, постаратися вичистити хоч частину цієї зарази, щоб вона не дісталася Йому?
Що вдієш, такі вже ми товстошкірі; тільки потрясіння здатне вибити в нас іскру любові та каяття. І якщо це відбувається, наша улюблена тема «смачної і здорової пісної їжі» якось навіть не спадає на думку. Голова зайнята іншим: як підготувати свою душу, своє серце до зустрічі, як зробити там передсвяткове прибирання, щоб коли зійде Віфлеємська зірка, крикнути Святому Сімейству: йдіть сюди, до мене, я давно вас чекаю! І тоді вируючий навколо новорічний гармидер перестане бути перешкодою і проблемою. Адже необов'язково наводити лад у душі, посипаючи голову попелом. Діяльна любов до ближніх працює нітрохи не гірше. Особливо якщо вдається при цьому не забути про свою головну мету і йти від сенсу події — до побуту. А не навпаки.
І коли це вдається, оживає те забуте, дитяче очікування Дива. І воно відбувається. Різдво, наче казковий золотий ключик, відкриває заповітні двері, за якими дорога, шлях, що веде до недалекого на горизонті Великодня. Там, попереду, Воскресіння, яке дійсно буде. І це робить Різдво таким безумовним, таким ВСЕЛЕНСЬКИМ святом, яке впускає нас у дійсно блискучий, хоч і трагічно важкодосяжний для нас світ, де немає і не може бути безутішної любові.

Марина БОРИСОВА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Оголошення

Реклама

ЛОГОТИПчик

Погода

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1644
2554
7231
14269
29216
54269
1531894

Прогноз
1800

12.07%
5.85%
14.56%
0.51%
0.38%
66.64%
Online (15 minutes ago):14
14 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.209