IсторIя сповIдI: до чого призводять образи
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • ХАЙ КВІТНУТЬ БУЙНИМ ЦВІТОМ ПАШКІВСЬКІ «МАЛЬВИ» І ПІДРОСТАЮТЬ ЇХНІ «МАЛЬВІНКИ»!
    Нещодавно у Пашківці сталася приємна, хоча й не розпіарена (як нині прийнято говорити) подія: своє перше десятиріччя відзначив місцевий вокальний аматорський колектив «Мальви» Пашківського сільського клубу.
  • Я БАГАТА СВОЄЮ РОДИНОЮ ТА ЛЮДЬМИ, ЯКІ МЕНЕ ОТОЧУЮТЬ
    Всього було у моєму житті — і радощі свої, і прикрощі. Народилася і виросла я у селі Сушках, точніше на хуторі Кринки, який місцеві називали «Крим», бо його вуличка пролягала побіля ставка з вербами та верболозами. Багато дітвори там росло. Весело було. На дорозі пиляки було по кісточки, так що курява стояла стовпом майже цілий день. Благо, що поряд ставок, тож з дороги — шубовсть прямо у воду!
  • До 100-рiччя вiд дня народження Олеся Гончара: улюбленi цитати
    «Всяке буття є страждання, так східні мудреці вчать. Нірвана, кажуть. Стану нірвани, мовляв, треба досягти, ото й буде повне щастя по—нашому. А щоб нірвана тобі відкрилась, мусиш зректися всього земного, подолати в собі жагу життя, звільнитись від усяких бажань та суєти, цілком віддатися спогляданню. Однак щодо Баглая, то в нього філософія інша: труд звеличує людину. Звісно, не скотячий. Не тільки ради шлунка. І не пустопорожній, не на холостому ходу.  Бо такого в нас чи не найбільше, про декого справді можна сказати: житимеш довго, але даремно.» («Собор»)

IсторIя сповIдI: до чого призводять образи

итспоедь(Розповідь одного священика)

Якось до мене на сповідь прийшла парафіянка років сорока. Жінка розповіла, що коли їй було 10 років, батько пішов із сім'ї. Тридцять років вона відчувала до нього ненависть, проклинала і не хотіла його більше бачити. Усі ці роки чоловік марно намагався налагодити контакт із дочкою, але вона уперто відмовлялася й ігнорувала його.

Ішли роки, не стало батька. І тепер вона прийшла сповідатися, щоби зняти камінь з душі:
— Я розумію, що це неправильно, але образа на батька живе в мені. Нічого не можу з цим удіяти.
Я їй відповів досить стандартно:
— Молися, покайся у гріху зло-пам'ятства. Адже тримати образу на померлого батька — недобре...
Трохи помовчавши, жінка розповіла про своє дитинство. І згадала, що вкрала з гаманця матері 5 карбованців. Я в неї запитав:
— А ти попросила вибачення?
— Ні, — відповідає, — якось соромно було зізнатися.
— Обов’язково треба просити прощення! — не вгамовувався я.
Парафіянка намагалася заперечити:
— Але мати в селі живе, добиратися важко. Їй вісімдесят років, вона вже й не пригадає нічого...
Я продовжую наполягати:
— Це неважливо, треба обов’язково з’їздити до матері, попросити пробачення за той вчинок.
Через тиждень ця жінка знову прийшла до мене. Вона була пригнічена й увесь час плакала.
Дещо заспокоївшись, розповіла, що приїхавши в село до матері, вона зізналася у своєму гріху:
— Мамо, в дитинстві я вкрала з твого гаманця 5 карбованців. Я сповідалася священику про це. Але він звелів попросити вибачення у тебе.
Мама розплакалася і розповіла таку історію:
— Раніше твій тато дуже пив, ішов у запої на цілий місяць. І ось коли він пропивав усі свої гроші, починав красти у мене. Врешті-решт, мені це набридло і я вигнала його з дому. Але він повернувся того ж дня, навколішки просив вибачення, плакав і благав дати йому останній шанс.
Я погодилася і прийняла його назад, але з однією умовою: коли ще хоч раз він нап’ється або у мене зникнуть гроші — розлучаємося остаточно. Він погодився. Кинув пити, знайшов роботу. Але незабаром я виявила, що з мого гаманця пропали 5 карбованців.
Я запитала тебе, чи не брала ти грошей. Ти відповіла, що не чіпала їх. Пам'ятаючи минулі гулянки свого чоловіка, я накинулася на нього зі звинуваченнями. Ми тоді дуже посварилися. Відразу після скандалу батько зібрався і пішов з дому. Відтоді він більше не з'являвся. Тобі було 10 років...
Коли жінка дізналася всю правду про те, як пішов батько, у неї зникла образа, яку вона носила в собі багато років. Натомість виникло почуття глибокої провини перед батьками і душевний біль за пізнє прощення довжиною у ціле життя.
Погляньмо на цю історію об'єктивно: що таке п'ять карбованців? Не такі вже великі гроші, навіть за тих далеких часів. Але саме з таких дрібниць і складається все наше життя...
Висновок: не кради. Не бреши. Не носи в душі образи. І побачиш, наскільки легшим і простішим стане твоє життя.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
60
2041
5758
13457
40736
66381
1668055

Прогноз
2640

11.70%
6.21%
14.17%
0.58%
0.35%
67.01%
Online (15 minutes ago):10
10 guests
no members

Ваш IP:54.80.87.166