Таїнства пасхальної ночі
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Електрокардіограф — екстреній медицині
    Нещодавно для підстанції екстреної медичної допомоги Козельщинського району придбано електрокардіограф з функцією дистанційної передачі ЕКГ – «ЮКАРД100».
  • ЩО ТО ЗА РОСЛИНА — «ХІРУРГ» БЕЗ НОЖА?
    «Чула, що є така рослина, яку називають «хірург без ножа». Кажуть,  що є цілющі рецепти застосування її від варикозу, навіть при відкритих виразках. Чи правда це? Розкажіть, будь ласка, про неї. А.САВЕЛІНА»
  • ПОПЕРЕДИТИ, ЩОБ ЖИТИ
    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я,  від 30 до 50% випадків раку можна уникнути, якщо щорічно проходити профілактичні обстеження. Адже на початкових стадіях онкозахворювання значно краще піддається лікуванню. Симптоми, що можуть з’являтися у процесі розвитку хвороби, залежать від її виду.

Таїнства пасхальної ночі

таінстоПрийшла, нарешті, красуня-весна, і Вербна неділя обдарувала нас гілочками верби зі зворушливими пухнастими шишечками. Кожен раптом усвідомлює, що зовсім не за горами довгоочікуване і одне з найбільш значущих для християн Свят — Пасхи, Світлого Христового Воскресіння. Які ж образи народжує у свідомості це знайоме кожному слово?  Зрозуміло, кожен перш за все відповість: «Звичайно ж, Хресний хід, коли темний купол нічного неба немов освітлюється вогниками тисяч запалених свічок у руках віруючих!». Улюблені всіма і традиційні взаємні вітання: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!».  Великдень — це і достаток домашнього столу, заставленого з дитинства знайомими освяченими напередодні у церкві стравами: рум'яними пасками з родзинками, і писанки та ароматні  ванільні  паски з сиру.

Чарує душу передчуття Великодньої ночі, воно охоплює нас уже на літургії Великої Суботи. Наші почуття в цей скорботно-радісний день несумісні з почуттями апостолів, що перебували у страшному для них суботньому спокої та відчаї, а тому не готувалися до зустрічі зі Своїм нещасним Вчителем, чиє понівечене тіло назавжди, як їм здавалося, замуроване у темряві смерті кам'яної гробниці Йосипа Аримафейського. Про цю ніч, яка змінила хід світової історії, знають усі. Ми готуємося до неї заздалегідь, але кожен раз переживаємо опівнічне Одкровення заново. До цього неможливо звикнути. Як довго тягнеться день...
Пізно ввечері ми збираємося у прикрашеному храмі і слухаємо читання Книги Діянь Апостольських, що оповідає про перші кроки Церкви Христової країнами Римської імперії і всього світу.
Близько половини дванадцятої ночі лунають останні великопістні мотиви («Не ридай Мене, Мати, бачачи у гробі Сина...»), і святково вдягнені священнослужителі мовчки переносять Плащаницю з храму у вівтар. Тут, на святому престолі, вона буде спочивати до Вознесіння, — у пам'ять сорокаденного перебування на землі Воскреслого Господа. Запановує тиша, і з-за закритих Царських врат доноситься спів: «Воскресіння Твоє, Христосе Спасителю, оспівують ангели на небесах...»
Брама повільно відчиняється, і виходять священики, яких уже чекають причетники у червоних стихарях, що стискають у руках держаки важких хоругв. Несуть великий Запрестольний хрест, Євангеліє, ікони. Під великодній передзвін урочистий хресний хід вступає в ніч, розсікаючи її, як небо розсікає Чумацький шлях; міріадами коливаються в руках віруючих вогники. Процесія символізує собою жінок-мироносиць, які йшли до Гробу Спасителя у передранковій імлі і сповіщених про Його Воскресіння перед входом у Гробову печеру. У пам'ять цього і наша великодня Утреня починається на вулиці, перед зачиненими дверима храму, а очолює службу архієрей або священик, який знаменує собою ангела, котрий відсунув камінь від Гробу. Через кілька митей, співпадаючих з опівнічним входженням у День Світлого Воскресіння, звучить великодній тропар: «Христос воскрес із мертвих, Смертю смерть подолавши, і тим, хто у гробах, Життя дарував.»
Його підхоплюють усі, хто стоїть біля храму, і святкуючи перемогу над смертю, радісно славословлять, прорізавши темряву Святої Ночі, спрямовують у височінь, щоб приєднатися до співу ангельського. Незабаром церковні двері відчиняються, і ми вступаємо, як у Царство Небесне, у храм, блискучі вогні якого мимоволі сліплять очі.
Заутреня триває, і з кліросу звучать одне з-поперед одного слова Пасхального канону св. Іоанна Дамаскіна. Вони поспішають сповістити нам про настання Нової Пасхи, про Новий Вихід, про «приведення» нас Воскреслим Господом «від смерті — до життя і від землі — до неба». Кожна пісня цього блискучого поетичного твору починається священиком у вівтарі, і кожен раз, під час почергового співу її хорами, він кадить увесь храм, тримаючи в лівій руці трисвічник і хрест. «Христос Воскрес!» — вигукує він, звертаючись до народу. «Воістину Воскрес!» — гримлять йому у відповідь сотні голосів. Хрест із трисвічником під час кадіння символізує явлення Ісуса Христа учням, а пахощі ладану означають ту невимовну радість, яка супроводжувала кожне явище. Після закінчення канону відбувається стародавній обряд великоднього вітання — христóсування, при якому священик вигукує «Христос воскрес!» і отримує у відповідь «Воістину воскрес!»

Наприкінці Утрені голосно читається «Огласительне Слово на Святу Пасху» Іоанна Златоуста, воно запрошує на радісний бенкет віри всіх — «хто постився і не постився».
Близько першої години після півночі починається Літургія, і читають на ній Євангеліє (від Іоанна, 1 гл.). Дивує своїм змістом, тому що свідчить не про Воскресіння, а про Втілення передвічного Логосу, Другої Особи Святої Трійці, що став Боголюдиною Ісусом Христом. В ознаменування вселенського (екуменічного) характеру християнства прийнято читати цей фрагмент на різних мовах, у першу чергу на трьох «священних» — єврейською, грецькою і латинською.
Пасхальна Літургія закінчується, як правило, після трьох годин після півночі, і нас уже чекає святковий бенкет, розговіння — перше куштування освяченої скоромної їжі.
Тож як правильно зібрати великодній кошик?
Насправді молитва, яку читають після служби, — це благословення після Великого посту їсти м'ясну, рибну, молочну їжу. Від неї ковбаса не стане іншою. Більш того, за церковними канонами м’ясо не можна заносити у храм. Але головне — у богослужбовій книзі написано: «Хай буде відомо, що ні м’ясо, ні яйця, ні сир, ні паски не є Пасха. Великдень — це сам Христос, і тільки той, хто причащається, насправді є співучасником Пасхи Господньої». Фактично пасхальна трапеза — нічна літургія. Не треба брати на всеношну все і вся, що є в холодильнику. Візьміть продукти для того, щоб можна було після служби влаштувати мінімальну трапезу з друзями.
А ще я хочу нагадати про те, що великодній кошик несе як символічне, так і благодійне навантаження. Після освячення у храмах збирають пожертви, і це потім відвозиться знедоленим, людям похилого віку, дітям в інтернати, пораненим у госпіталь, переселенцям. Є багато людей, яким церква може подарувати свято. Якщо ти щось приніс освятити, то ти отримав благословення не тільки самому з'їсти, але і поділитися святом із ближнім. Згадайте про те, що слово «Євангеліє» означає «добра звістка», — це новина про те, що Христос воскрес. Як її нести? З пасочкою, з писанкою, з пасхальним привітанням. Це важлива частина свята.

Костянтин БОНДАРЕНКО

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Оголошення

Реклама

ЛОГОТИПчик

Погода

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
471
2003
10094
13131
42234
58260
1603172

Прогноз
2568

12.04%
6.07%
14.38%
0.50%
0.36%
66.65%
Online (15 minutes ago):41
one guest
no members

Ваш IP:178.154.200.73