Приведи нас, Маріе, до Сина!…
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Майбутнє нації
    Третє місце в обласному етапі  конкурсу для учнів 6-11 класів «Здорове життя – успіх буття» у 2016/2017 навчальному році у номінації «Соціальна реклама» здобула учениця Лутовинівської ЗОШ І-ІІ ступенів Анна Солдатова.
  • РОЗКАЖУ ВАМ БАЄЧКУ…
    Сьогодні студенти всього світу відзначають своє свято. Студентські роки — найпрекрасніша пора у житті, наповнена цікавими і незабутніми подіями, романтикою, безтурботністю, новими знайомствами та зустрічами. Як-то кажуть, студенти живуть весело від сесії до сесії. А скільки всього ще попереду! У кожного свої незабутні спогади про студентське життя. Як важко здавали сесію, а потім як святкували її здачу. Як не вистачало грошей, і всі скидалися на пачку макаронів. Як збиралися вечорами і під гітару співали пісні.  
  • ПІДГОРІВКА: місце ДТП змінити не можна...
    29 серпня на автошляху Полтава — Олександрія у районі с. Підгорівки сталася дорожньо-транспортна пригода: перекинувся автомобіль ЗІЛ-554, ущерть завантажений дровами, яким керував громадянин В. Як пояснив сам водій, під час спуску машину кинуло вправо, після чого вона перекинулася. Очевидно, чоловік не врахував габаритів вантажу при обранні безпечної швидкості, не впорався з керуванням, що і спричинило аварію. На щастя, обійшлося без жертв, водій відбувся забоєм тулуба, вивихом ноги і, як-то кажуть, легким переляком. На місце події виїжджали працівники Козельщинського відділення поліції та взводу № 2 роти № 3 РПП БПОП ГУ НП у Полтавській області.

Приведи нас, Маріе, до Сина!…

Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?

«А що та­ке бла­го­дать і ко­му во­на да­ру­є­ть­ся?» — бу­ває, за­пи­ту­ють скеп­ти­ки.
Усім, але не кож­не сер­це зда­т­не сприй­ня­ти її. Най­лег­ше її сприй­ма­ють чис­ті ди­тя­чі сер­ця, ад­же на­пи­са­но: «Іс­тин­но ка­жу вам: хто не прий­ме Цар­с­т­ва Бо­жо­го, як ди­тя, той не ввій­де у ньо­го». (Від Мар­ка, 10:2 — (9).Так що спро­буй­мо спи­та­ти про це у ма­ле­чі.
О лю­бі ді­ти! І стар­шень­кі, й ті, з м’я­ки­ми ті­м’яч­ка­ми, які ще без­жур­но в ко­ли­соч­ках раюють, ус­мі­ха­ю­чись кож­но­му, до всіх до­вір­ли­во ру­че­ня­та прос­тя­га­ю­чи... По­яс­ніть нам, лю­дям бу­ва­лим, зем­ни­ми прис­трас­тя­ми зас­ліп­ле­ним: що та­ке Цар­с­т­во Бо­же?
Не вмі­є­те? То й не тре­ба. За­зир­нув­ши у ва­ші чис­ті, про­ме­нис­ті, як ра­діс­ні дже­рель­ця, оче­ня­та, у яких від­д­зер­ка­лю­є­ть­ся гли­би­на сві­ту ду­хов­но­го, і так здо­га­ду­є­мо­ся: це щось ду­же-ду­же гар­не...
Важ­ко ска­за­ти, на щас­тя чи на бі­ду з’я­ви­ли­ся ви у цьо­му пош­ма­то­ва­но­му чва­ра­ми сві­ті, де кож­но­го з вас уже че­кає свій хрест. Хо­че­ть­ся ві­ри­ти — на щас­тя. Ад­же Той, день на­род­жен­ня Ко­тро­го від­з­на­ча­є­мо, не тіль­ки зад­ля роз­ваг, різ­д­вя­них по­да­рун­ків та бен­ке­тів нав­ко­ло ялин­ки з Не­ба при­хо­див. Чис­тий і пре­крас­ний у своїй свя­тос­ті, він при­хо­див, щоб уря­ту­ва­ти рід наш зем­ний, гріш­ний від мо­ро­ку не­віг­лас­т­ва, а зна­чить, від хво­роб, смер­ті, страж­дань та й по­вер­ну­ти в рус­ло жи­т­тя щас­ли­во­го, віч­но­го.
Ой, до­ро­го йо­му до­ве­ло­ся роз-­п­ла­чу­ва­ти­ся за грі­хи люд­сь­кі: шля­хом на Гол­го­фу, ней­мо­вір­ни­ми му­ка­ми, роз­п’я­т­тям, смер­тю..
Ви вже пла­че­те, жа­ліс­ли­ві на­ші хлоп­чи­ки й дів­ча­т­ка? Не плач­те, ад­же Він по­тім вос­крес, пе­ре­міг­ши смерть. І до Ба­ть­ка сво­го, у Не­бо, по­вер­нув­ся. І всім, хто ві­рить у Ньо­го й За­по­ві­ді Йо­го ви­ко­нує, сві­т­лу сте­жеч­ку ту­ди прос­лав...
Ще хо­ті­ло­ся б на­га­да­ти як ді­тям, так і до­рос­лим: край ко­зель­щин­сь­кий ощас­ли­вив нас уні­каль­ним Со­бо­ром, цер­к­вою на честь Різ­д­ва Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, мо­нас­ти­рем, Іко­ною чу­до­т­вор­ною... І в дні свя­т­ко­ві та­ка ці­лю­ща си­ла схо­дить із обра­зу По­кро­ви­тель­ки на­шої, що ба­га­тьом і ба­га­тьом хо­че­ть­ся по­бу­ва­ти в ра­ді­у­сі її бла­го­т­вор­ної дії.І слав­лять ян­го­ли вус­та­ми пів­чих Ца­ри­цю Не­бес­ну та її но­во­на­род­же­не Бо­жес­т­вен­не Ди­тя. І па­да­ють лю­ди ниць пе­ред свя­ти­нею, ви­мо­лю­ю­чи для се­бе та рід­ні хто — здо­ро­в’я, хто — дос­та­т­ку і благ зем­них. Та не­ба­га­то, ма­буть, зна­хо­ди­ть­ся ми­рян, які про­ха­ють у Ма­тін­ки Бо­жої чо­гось мас­ш­таб­но­го, не­про­ми­на­ю­чо­го. На­прик­лад, що­би при­ве­ла до сво­го Си­на, який є Віч­на Лю­бов...
Я ж про­шу в неї са­ме цьо­го бла­га за се­бе і, як­що хо­че­те, за вас, до­ро­гі зем­ля­ки:
«О Пре­чис­та Ді­во Ма­ріє! При­ве­ди нас, блуд­них ді­тей своїх, че­рез ві­ру на­шу міц­ні­ю­чу, че­рез гли­бин­ний плач по­ка­ян­ний, че­рез фрон­таль­не очи­щен­ня душ і тіл — до Си­на сво­го він­це­нос­но­го!»
Знаю, не­лег­кий це бу­де шлях, вузь­кий кру­тий, тер­нис­тий. За­те який ра­діс­ний! Бо по­вер­не сер­ця на­ші, перш за все, на не­за­бу­т­ні бе­ре­ги юнос­ті та ди­тин­с­т­ва, де, як ри­му­ва­ло­ся ко­лись:
«...ніжне сон­це кли­че нас у гос­ті
і мо­ло­день­ку ма­му чор­но­ко­су,
І ту, май­бу­т­ню, в пу­п’ян­ку, лю­бов...»
А то­ді ви­ще пі­дій­ме, на лу­ки Не­бес­ні, де прок­ль­о­ву­ю­ть­ся із зер­ня­ток, брунь­ку­ю­ть­ся, роз­ц­ві­та­ють ще не зві­да­ні на­ми фан­тас­тич­но пре­крас­ні ду­хов­ні по­чу­т­тя...

Надія Синягівська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1507
1946
2821
13457
37799
66381
1665118

Прогноз
2064

11.71%
6.20%
14.18%
0.58%
0.35%
66.99%
Online (15 minutes ago):41
one guest
no members

Ваш IP:54.145.83.79