Приведи нас, Маріе, до Сина!…
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Зці­ли­лась і ощас­ли­ви­лась
    Че­рез хво­ро­бу не скла­ло­ся у ме­не сі­мей­не жи­ття, щас­тя. Моє одру­жен­ня — всь­о­го на пі­вро­ку. Не ві­ри­ли ба­ть­ки, що я ко­лись ви­ду­жаю, тож не по­ві­ри­ли і чу­жі лю­ди.
  • Приведи нас, Маріе, до Сина!…
    Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?
  • Пройшов Спас - пішло літо від нас...
    До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня. Перший Спас збігається з Маковеєм, тобто 14 серпня, а третій збігається з післясвятом Успіння (29 серпня). Згідно з переказами, одного разу Ісус Христос з трьома своїми учнями піднявся на гору під назвою – Фавор. Як тільки добрався він до самої вершини і безпосередньо зійшов на неї, він змінився на краще. Неймовірною білизною засяяло його вбрання, і обличчя його також засяяло. Преображення — явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа: «Цей є...

Приведи нас, Маріе, до Сина!…

Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?

«А що та­ке бла­го­дать і ко­му во­на да­ру­є­ть­ся?» — бу­ває, за­пи­ту­ють скеп­ти­ки.
Усім, але не кож­не сер­це зда­т­не сприй­ня­ти її. Най­лег­ше її сприй­ма­ють чис­ті ди­тя­чі сер­ця, ад­же на­пи­са­но: «Іс­тин­но ка­жу вам: хто не прий­ме Цар­с­т­ва Бо­жо­го, як ди­тя, той не ввій­де у ньо­го». (Від Мар­ка, 10:2 — (9).Так що спро­буй­мо спи­та­ти про це у ма­ле­чі.
О лю­бі ді­ти! І стар­шень­кі, й ті, з м’я­ки­ми ті­м’яч­ка­ми, які ще без­жур­но в ко­ли­соч­ках раюють, ус­мі­ха­ю­чись кож­но­му, до всіх до­вір­ли­во ру­че­ня­та прос­тя­га­ю­чи... По­яс­ніть нам, лю­дям бу­ва­лим, зем­ни­ми прис­трас­тя­ми зас­ліп­ле­ним: що та­ке Цар­с­т­во Бо­же?
Не вмі­є­те? То й не тре­ба. За­зир­нув­ши у ва­ші чис­ті, про­ме­нис­ті, як ра­діс­ні дже­рель­ця, оче­ня­та, у яких від­д­зер­ка­лю­є­ть­ся гли­би­на сві­ту ду­хов­но­го, і так здо­га­ду­є­мо­ся: це щось ду­же-ду­же гар­не...
Важ­ко ска­за­ти, на щас­тя чи на бі­ду з’я­ви­ли­ся ви у цьо­му пош­ма­то­ва­но­му чва­ра­ми сві­ті, де кож­но­го з вас уже че­кає свій хрест. Хо­че­ть­ся ві­ри­ти — на щас­тя. Ад­же Той, день на­род­жен­ня Ко­тро­го від­з­на­ча­є­мо, не тіль­ки зад­ля роз­ваг, різ­д­вя­них по­да­рун­ків та бен­ке­тів нав­ко­ло ялин­ки з Не­ба при­хо­див. Чис­тий і пре­крас­ний у своїй свя­тос­ті, він при­хо­див, щоб уря­ту­ва­ти рід наш зем­ний, гріш­ний від мо­ро­ку не­віг­лас­т­ва, а зна­чить, від хво­роб, смер­ті, страж­дань та й по­вер­ну­ти в рус­ло жи­т­тя щас­ли­во­го, віч­но­го.
Ой, до­ро­го йо­му до­ве­ло­ся роз-­п­ла­чу­ва­ти­ся за грі­хи люд­сь­кі: шля­хом на Гол­го­фу, ней­мо­вір­ни­ми му­ка­ми, роз­п’я­т­тям, смер­тю..
Ви вже пла­че­те, жа­ліс­ли­ві на­ші хлоп­чи­ки й дів­ча­т­ка? Не плач­те, ад­же Він по­тім вос­крес, пе­ре­міг­ши смерть. І до Ба­ть­ка сво­го, у Не­бо, по­вер­нув­ся. І всім, хто ві­рить у Ньо­го й За­по­ві­ді Йо­го ви­ко­нує, сві­т­лу сте­жеч­ку ту­ди прос­лав...
Ще хо­ті­ло­ся б на­га­да­ти як ді­тям, так і до­рос­лим: край ко­зель­щин­сь­кий ощас­ли­вив нас уні­каль­ним Со­бо­ром, цер­к­вою на честь Різ­д­ва Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, мо­нас­ти­рем, Іко­ною чу­до­т­вор­ною... І в дні свя­т­ко­ві та­ка ці­лю­ща си­ла схо­дить із обра­зу По­кро­ви­тель­ки на­шої, що ба­га­тьом і ба­га­тьом хо­че­ть­ся по­бу­ва­ти в ра­ді­у­сі її бла­го­т­вор­ної дії.І слав­лять ян­го­ли вус­та­ми пів­чих Ца­ри­цю Не­бес­ну та її но­во­на­род­же­не Бо­жес­т­вен­не Ди­тя. І па­да­ють лю­ди ниць пе­ред свя­ти­нею, ви­мо­лю­ю­чи для се­бе та рід­ні хто — здо­ро­в’я, хто — дос­та­т­ку і благ зем­них. Та не­ба­га­то, ма­буть, зна­хо­ди­ть­ся ми­рян, які про­ха­ють у Ма­тін­ки Бо­жої чо­гось мас­ш­таб­но­го, не­про­ми­на­ю­чо­го. На­прик­лад, що­би при­ве­ла до сво­го Си­на, який є Віч­на Лю­бов...
Я ж про­шу в неї са­ме цьо­го бла­га за се­бе і, як­що хо­че­те, за вас, до­ро­гі зем­ля­ки:
«О Пре­чис­та Ді­во Ма­ріє! При­ве­ди нас, блуд­них ді­тей своїх, че­рез ві­ру на­шу міц­ні­ю­чу, че­рез гли­бин­ний плач по­ка­ян­ний, че­рез фрон­таль­не очи­щен­ня душ і тіл — до Си­на сво­го він­це­нос­но­го!»
Знаю, не­лег­кий це бу­де шлях, вузь­кий кру­тий, тер­нис­тий. За­те який ра­діс­ний! Бо по­вер­не сер­ця на­ші, перш за все, на не­за­бу­т­ні бе­ре­ги юнос­ті та ди­тин­с­т­ва, де, як ри­му­ва­ло­ся ко­лись:
«...ніжне сон­це кли­че нас у гос­ті
і мо­ло­день­ку ма­му чор­но­ко­су,
І ту, май­бу­т­ню, в пу­п’ян­ку, лю­бов...»
А то­ді ви­ще пі­дій­ме, на лу­ки Не­бес­ні, де прок­ль­о­ву­ю­ть­ся із зер­ня­ток, брунь­ку­ю­ть­ся, роз­ц­ві­та­ють ще не зві­да­ні на­ми фан­тас­тич­но пре­крас­ні ду­хов­ні по­чу­т­тя...

Надія Синягівська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
107
1827
1862
17858
21569
79093
1784932

11.06%
7.33%
13.86%
0.57%
0.33%
66.86%
Online (15 minutes ago):22
22 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.73