Гончар у моєму житті
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • В ОЧIКУВАННI ДИВА
    У моєму дитинстві Миколая не було. Був кимось прогризений пластмасовий Дід Мороз з залишками червоної фарби на носі та мішку, і така ж невпізнавана обдерта Снігурка, яку за пару свят «десь діли». Мати так і питала: «Де ви діли Снігурку?», кожного разу, коли наряджала ялинку. «Діта» Снігурка дошкуляла недовго: ялинку в нашій хаті ставили всього кілька зим, бо «нашо — як у школі є, в клубі є, ше й дома». 
  • Грип атакує: в епіцентрі уваги — розв’язання проблеми!
    В Україні розпочалася епідемія грипу. «За минулий тиждень показники захворюваності на грип та ГРВІ перевищили епідеміологічний поріг – захворіли понад 203 тисяч людей», – заявили у МОЗ. Зазначається, що показник захворюваності на грип із 3 до 9 грудня становив 528,2 на 100 тисяч населення, що на 1,8% більше епідемічного порогу в Україні.  Також у МОЗ повідомили, що від надзвичайно небезпечного грипу «Сінгапур» (штам A (H3N2) минулого тижня померла 9-річна дівчинка з Харківської області. У Козельщинському районі лише за листопад офіційно було зареєстровано 269 випадків ГРВІ,  у тому числі 89 школярів.
  • Вакцинація — це важливо
    У перші два роки  життя дитина тільки починає пізнавати світ. Кожна хвилина, проведена разом, для нас на вагу золота. Ми будуємо плани на майбутнє, уявляємо, як дитина заговорить і почне ділитися з нами своїми думками. Як гратиметься з іншими дітлахами, їздитиме на велосипеді. Як ми поведемо її до першого класу, разом поїдемо на відпочинок... Але ми мало замислюємося над тим, що всі ці прекрасні й неповторні миті  життя може затьмарити хвороба. На щастя, завдяки вчасно зробленим щепленням багато небезпечних недуг можна відвернути.

Гончар у моєму житті

Гончар О2Третього квітня цього року виповнюється 100 років від дня народження геніального майстра слова, патріарха української літератури, видатного громадського діяча, людини планетарного масштабу Олеся Терентійовича Гончара.

Він був Великим Письменником, умілим архітектором людських душ і сподівань, усією своєю натхненною творчістю боровся за сьогоднішній день України, якій нині повернуто історичну пам’ять і власне минуле, а відтак і право на суверенне та вільне майбуття.
Олесь Гончар залишився для нас духовним батьком, вічною і невичерпною криницею любові, мудрості і доброти. Він залишив для нас світ правди і краси. І буде світлим маяком і для поколінь грядущих на довгих життєвих магістралях.
Ми безмежно гордимося тим, що наш Козельщинський край посів особливе місце у долі Олеся Гончара. Тут він набирався сил, розпростував крила для творчого злету. Ця благодатна земля, працьовиті люди, їх трудовий і ратний подвиг постійно живили письменника у його невтомній творчості. Олеся Гончара завжди вабили місця його дитинства і юності, бо відчував тут якусь особливу енергетику, а ще — велику підтримку.

Совість України і надія
О бреусівська земле, мила й чарівна,
Даєш натхнення ти і творчі крила.
А доля так розпорядилася сама,
Що і Олеся Гончара
славетного ростила.

«Далекі вогнища» з отих юнацьких літ
Так ніжно зігрівали і в пору грозову.
Без них би не здійнявся у політ
Хлопчина із Сухої до вершини слова.

Олесь любив Байрачне*
й школу-семирічку,
І степ у спеку, в сонцесяйну днину,
І марево, що мов прозора річка,
Перетікає через сходжену стежину.

І небо голубе без жодної хмарини,
І літню зливу — теплу, веселкову,
І сяючі іскристим золотом бджолиним
Чудесні диво-маківки церков.

На все життя Олесь запам’ятав
Романів сад у степовім роздоллі
І ласощі-дари, якими частував
Цей чарівник-бджоляр дітей уволю.

І люту завірюху-хуртовину,
Коли згасала вже надія у очах,
І Йвана Масича затишну кожушину,
І хату біля шляху, що в снігах.

І бреусівську церкву —
справжню перлину,
Що підпирала куполом високі небеса,
І наближала до «Собору»
юнака щоднини...
На жаль, розтрощена
ця неземна краса.

А з Бреусівки вже доріжка пролягла
Через козацьку Громову могилу
І у козельщинську газету привела,
Яка дала Олесеві снагу і силу.

«Твоя зоря» край рідний прославляє,
Яскраво світить маяком в путі,
На плідну працю завжди надихає
І є надійною підтримкою в житті.

Тож дорогий і рідний нам Гончар,
Як і омріяна ним наша Україна.
Воістину — це найсвятіший Божий дар,
Що імена оці злилися воєдино.

Його скарби нам в майбуття нести,
Тому й велична нині в нас подія.
Бо ж наш земляк — світ правди і краси,
Він — совість України і надія.

Григорій СЕРДЮК,
член НСЖУ

*«Байрачне» — Бреусівка (прим. автора)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1045
1459
5623
13825
27405
60361
1851129

Прогноз
1200

10.79%
7.90%
13.60%
0.61%
0.33%
66.77%
Online (15 minutes ago):13
13 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.239