Своя хата — своя правда
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Козельщинський край відвідав митрополит Онуфрій
    22 травня, в день пам’яті святого Миколи Чудотворця, Полтавщину відвідав Блаженніший Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України. Зокрема Блаженніший відвідав Козельщинський Різдва Пресвятої Богородиці жіночий монастир.
  • Почесно мати таких земляків
    Рішенням 18-ї сесії районної ради сьомого скликання звання «Почесний громадянин Козельщинського краю» було присвоєно найбільш знаним і поважним мешканцям нашого району.
  • АТО вже немає, є нові соцвиплати і підвищення цін
    Цього року травень приніс не лише додаткові вихідні. Будуть як нові соціальні виплати, так і чергові подорожчання. А комунальні субсидії нараховуватимуться за зміненими правилами.

Своя хата — своя правда

колонка редактора для сайтуУ Чехії завершився перший тур президентських виборів 2018 року. У Франції 40 осіб потрощили пасажирський поїзд, поліція заарештувала 29 осіб. Президент Франції пропонує внести багет до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. «Вконтакте»  потрапила до списку піратських ресурсів міністерства торгівлі США. Медики створили ліки від сліпоти за ціною літака. ‍Вчені з філадельфійської Дитячої лікарні зробили реальний переворот у медицині – створили штучну матку. З 11 січня окупований Донецьк залишився без мобільного зв’язку з Україною.

А мене сімейні обставини закинули за тисячі кілометрів від вас, дорогі читачі. Але не можу не ділитися з вами думками про різні речі, тому усе одно пишу для вас ці рядки — у даному випадку з Білорусі.
Країна цікава, водночас близька й далека. Такий собі острівець комунізму з капіталістичним обличчям. Куточок «радянщини». Вулиці «жовтневі, соціалістичні, пролетарські». Пам’ятники Володимиру Леніну. Усі ці архаїзми сприймаються тут по-філософському («Ну, хай собі буде… Кому воно заважає?»). Багато хто з українців вважає Білорусь таким собі раєм, що зберігає усі кращі ознаки колишнього СРСР. Так, тут сила-силенна хороших вітчизняних товарів — продовольчих і промислових. Ціни — тема окрема. М’ясо, молочні продукти, взуття, одяг від місцевого виробника — усе добротне, якісне, коштує приблизно так само, як і в нас. При цьому заробітна плата пересічного білоруса мінімум удвічі більша, ніж в українця.
Але не це вражає — інше. Тут скрізь усе активно будується: дороги з автомобільними розв’язками замість перехресть і з безпечними, на відміну від наших, узбіччями; житлові будинки, об’єкти інфраструктури. Тут не побачиш жодного безхазяйного, забур’яненого клаптика землі: тільки-но виїжджаєш за межу міста, за три-п’ять метрів від крайньої багатоповерхівки відразу ж починаються доглянуті, засіяні сільгоспугіддя.
Скажете: у них не та економічна ситуація, у них немає війни, не те, що в Україні? Відповім на це словами булгаковського героя з безсмертного «Собачого серця», професора Преображенського: розруха — в головах. І війна — так само.
Тут ніхто не викине під ноги обгортку від цукерки і не залишить порожню пляшку з-під пива посеред тротуару (у нас це, вочевидь, вважається особливим шиком). Ніхто не додумається викопати висаджені квіти чи деревця (як люблять робити у Козельщині). Почула розповідь про те, як суд розглядав справу матері й доньки, котрі — увага! — збирали на громадському квітнику насіння з засохлих квітів. Мабуть, добрячий штраф присудили… На черзі — боротьба з палінням у громадських місцях. Усе суворо карається.
Тут кожен мешканець може бути екскурсоводом у своєму рідному місті. Любить його і пишається ним. А чи багато у нас таких патріотів рідного села чи селища? Прикро, але гадаю, що — одиниці.
Ні, війна тут зовсім ні до чого. Хіба вона є причиною тому, що нашу прекрасну альтанку на озері в райцентрі, яку ще півроку тому облаштовували з такою любов’ю й ентузіазмом, «культурні» відвідувачі уже потроху перетворюють на смітник? Хіба війна примушує ламати щойно висаджені берізки, красти петунії й троянди з квітників у громадських місцях?
І ще кілька слів про економіку, добробут і хороші умови для життя. Чула на ринку думку місцевих мешканців, що в Україні жити краще, ніж у Білорусі. Не знаю, чим саме це викликане, але фраза була сказана особисто мені. І ще одна життєва картинка. Коли я ще у Києві йшла до свого потягу на Мінськ, до мене звернулася заплакана, змучена жінка: «Можна Вас попрохати передати у Білорусь ліки? Там моя вісімдесятирічна мама, у неї інсульт, їй вкрай потрібні ці пігулки, у них такі у десятки разів дорожчі… Вас моя сестра зустріне, забере передачу». Я, звичайно ж, погодилася. У Мінську сестра тієї жінки, якій я передала таблетки, не знала, як і дякувати: «Ви не уявляєте, які дива творять ці ліки… У нас же їх купити просто нереально…». Ось так.
Насамкінець — маленький штришок. Їдучи з Мінська до мого пункту призначення, у маршрутці я протягом кількох годин слухала знаєте яку музику? — цілі концерти нашого «Океану Ельзи», записані водієм на флеш-карту. Пізніше дізналася, що українська культова група неабияк популярна у Білорусі. Начебто і дрібниця, але приємно.
Тож не думайте, що десь — краще, ніж у нашому домі. Озирніться навколо і спробуйте поглянути на все іншими очима. Скрізь є свої плюси та мінуси, важливо їх тільки розгледіти і, так би мовити, розікласти по поличках.
Усіх вітаю зі святим Водохрестям і бажаю чистоти помислів і вчинків. Зустрінемося через тиждень, тож не перемикайтеся. «Козельщинські вісті» — завжди онлайн, навіть із-за кордону!

Надія ЛИТВИН

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Оголошення

Реклама

ЛОГОТИПчик

Погода

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
318
3850
27176
17740
69568
58428
1308033

Прогноз
4056

11.09%
6.26%
15.63%
0.56%
0.43%
66.04%
Online (15 minutes ago):26
26 guests
no members

Ваш IP:91.107.69.70