СМІТНИКИ ПОЧИНАЮТЬСЯ ЗІ СМІТТЯ У ГОЛОВАХ
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Зці­ли­лась і ощас­ли­ви­лась
    Че­рез хво­ро­бу не скла­ло­ся у ме­не сі­мей­не жи­ття, щас­тя. Моє одру­жен­ня — всь­о­го на пі­вро­ку. Не ві­ри­ли ба­ть­ки, що я ко­лись ви­ду­жаю, тож не по­ві­ри­ли і чу­жі лю­ди.
  • Приведи нас, Маріе, до Сина!…
    Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?
  • Пройшов Спас - пішло літо від нас...
    До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня. Перший Спас збігається з Маковеєм, тобто 14 серпня, а третій збігається з післясвятом Успіння (29 серпня). Згідно з переказами, одного разу Ісус Христос з трьома своїми учнями піднявся на гору під назвою – Фавор. Як тільки добрався він до самої вершини і безпосередньо зійшов на неї, він змінився на краще. Неймовірною білизною засяяло його вбрання, і обличчя його також засяяло. Преображення — явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа: «Цей є...

СМІТНИКИ ПОЧИНАЮТЬСЯ ЗІ СМІТТЯ У ГОЛОВАХ

колонка редактора для сайтуПісля 35 років заборони в Саудівській Аравії відкривається перший кінотеатр. Франція на третину скоротить кількість депутатів у парламенті. За підсумками п’ятого міжнародного дегустаційного конкурсу в Берліні  українська горілка Arctica отримала найвищу нагороду.  Ученим Школи медицини Стенфордського університету вдалося розробити новий метод, що дозволяє відновити печінку. Китайці виділять 230 млн. євро на будівництво найбільшої сонячної електростанції в Україні.

А до нас, здається, нарешті прийшла весна. Думали, кінця-краю не буде холодам, сніг лежатиме ще кілька тижнів, а якщо й розтане, буде повінь… Аж ні! Буквально за кілька днів куди й ділися сніги, води, морози. І почалося: замітання, вигрібання, паління непотребу у дворах, на городах і побіля них (на жаль, такий метод усе ще популярний, незважаючи на всі заборони й перестороги)... У сусідньому Кременчуці диму у дворах не видно, зате повним ходом розгорнулися ремонти вуличного дорожнього покриття і тротуарів, місто буквально кишить технікою і робітниками, а тротуари вкриває новенька плитка. Може, й нам пощастить дочекатися, коли наші дороги стануть проїзними? У всякому разі дуже на це сподіваємося. Адже весна стрімко набирає обертів.
Незчулися ми, як промайнули Великодні свята, за якими на черзі — традиційні поминальні дні: Радониця, Проводи, «гробики», «гробки»; у кожній місцевості їх називають по-своєму.
Для мене першою ознакою весни є не проліски чи щебетання пташок — а яскраві «клумби» зі штучних квітів, що «розпускаються» чи не біля кожної торгівельної точки. І всі ми залишаємо там добру частину заробітної плати, щоб було з чим іти до могил своїх померлих родичів, а через рік — викидати все це на смітник. А до того ж іще й повні торби всіляких наїдків і алкоголю несемо на цвинтар для поминання…
Радянське минуле внесло свої суттєві нововведення у найтоншу тематику поминання спочилих. З’явилися цивільні панахиди і мітинги-реквієми. Безбожництво породило гримучу суміш із заперечення потойбічного життя та містичних домислів і здогадок. Це, у свою чергу, виливалося у щедру пиятику прямо біля могил, часто навіть зі співами (звичайно ж, зовсім не релігійного змісту); подекуди — у з’ясування стосунків, приправлене невідповідною до часу і місця лексикою. І сьогодні теж спостерігається сусідство християнських, язичницьких і атеїстичних підходів. У поминальні дні на кладовищах то тут, то там відбуваються імпровізовані застілля, «підношення» покійним чарки і закуски тощо.
Церква ж говорить про молитву. Щиру, яка виходить із глибини душі і серця. Яка є головною і найбільшою даниною померлим. І яка не менш благотворно діє на нас, живих, і на наші, до речі, безсмертні душі…
Дійсно, важко викорінити традиції, які насаджувалися десятиліттями, зокрема відмовитися від штучних квітів на могилах і застілля побіля них. Можливо, через десятиліття і прийде усвідомлення того, що на рідні могили краще приносити живі квіти. А поминати дорогих людей — не випивкою, а молитвою. Може, тоді стане менше сміття як на цвинтарях і загалом у довкіллі — так і у наших душах.
Кожному — вдалого втілення в життя усіх благих намірів. Шануйтеся і залишайтеся з нами. Зустрінемося наступної п’ятниці.

Надія ЛИТВИН

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1595
2041
4130
13457
39108
66381
1666427

Прогноз
3144

11.70%
6.20%
14.17%
0.58%
0.35%
67.00%
Online (15 minutes ago):17
17 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.254