Подорож у тисячу миль починається з одного кроку
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Електрокардіограф — екстреній медицині
    Нещодавно для підстанції екстреної медичної допомоги Козельщинського району придбано електрокардіограф з функцією дистанційної передачі ЕКГ – «ЮКАРД100».
  • ЩО ТО ЗА РОСЛИНА — «ХІРУРГ» БЕЗ НОЖА?
    «Чула, що є така рослина, яку називають «хірург без ножа». Кажуть,  що є цілющі рецепти застосування її від варикозу, навіть при відкритих виразках. Чи правда це? Розкажіть, будь ласка, про неї. А.САВЕЛІНА»
  • ПОПЕРЕДИТИ, ЩОБ ЖИТИ
    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я,  від 30 до 50% випадків раку можна уникнути, якщо щорічно проходити профілактичні обстеження. Адже на початкових стадіях онкозахворювання значно краще піддається лікуванню. Симптоми, що можуть з’являтися у процесі розвитку хвороби, залежать від її виду.

Подорож у тисячу миль починається з одного кроку

фото до колонкиУчені знайшли воду на Юпітері. Понад 400 ув’язнених втекли зі столичної в’язниці у Лівії. У Єгипті археологи знайшли неолітичне поселення віком приблизно 7000 років, яке існувало задовго до доби фараонів. У Ріо-де-Жанейро дотла згорів найстаріший науковий заклад країни — Національний музей Бразилії, який існував близько 200 років. Збройні сили США вже отримали українську радіолокаційну станцію 3D, яку використовуватимуть для протиповітряної оборони. Британські вчені створили перший у світі гнучкий планшет, який може міняти свою форму незалежно від розміру.

Від старту Нової української школи минув тиждень. Першачків прийняли затишні оздоблені класи з одномісними партами, конструкторами, іграшками та іграми; дружнє (дуже на це сподіваюся) спілкування з учителями, нові знайомства. Хочеться, щоби школа їм сподобалася і не сприймалася, як казарма.
Старшокласники ж — так само, як і декілька попередніх поколінь — ішли на свято Першого дзвоника з відчуттям жалю за літом, що добігло кінця, та легенькою радістю від зустрічі з однокласниками, яких не бачили багато тижнів. А я, споглядаючи шеренгу випускників на святковій лінійці, дивувалася: начебто й «Нова українська школа» запроваджується, усі про це говорять, але ніяк не можемо позбавитися від заскнілих стереотипів іще радянської системи. Маю на увазі понуру шкільну форму, яку я особисто ненавиділа свого часу всією душею. Нас тоді примушували її носити і карали за найменше порушення казармового «дрес-коду». Але нині, у незалежній демократичній країні, — що зараз примушує дорослих дівчат-випускниць одягати атрибути моди 30-50-літньої давнини: білі фартухи хатньої прислуги-покоївки, а до них — дитячі гольфи (до босоніжок на височенних платформах і підборах!) та бантики? 17-18-річна дівчина, часто з уже недитячими тілесними формами і таким несмаком у вбранні — досить безглузде видовище. Згодна, всі ми свого часу ходили до школи саме в такому одязі. Але у нас не було вибору, ніхто не запитував, подобається нам це, чи ні.
Знаю, що багато хто буде сперечатися зі мною, але особисто я упевнена, що нова українська школа повинна мати нову концепцію у всьому — у вбранні теж. Смак, як і індивідуальність, теж потрібно виховувати. Зауважу, що я не є противником шкільної форми взагалі. Нічого поганого не бачу в тому, якби кожна школа мала свій дрес-код. Але форма повинна бути, перш за все, сучасною, красивою, зручною і головне — функціональною, де кожна деталь, кожен елемент не випадкові і виконують своє завдання. А яка функція в умовах сучасної школи (ключове слово — «сучасної») у білого (це на свято, а в будень, як у нас було, — чорного) фартуха?..
І насамкінець про так звані «неформальні» шкільні стосунки. Дуже хочеться вірити, що у новій українській школі не буде місця дитячій жорстокості — «булінгу», як прийнято зараз називати. І якщо вже вчитель і покликаний підготувати свого учня до цивілізованого дорослого життя, то він повинен бути в курсі всіх його проблем і допомагати їх владнати, тісно співпрацюючи з батьками. Щоб не сталося так, як у родині моїх знайомих.
Вони досить тихі, неконфліктні люди, але — дістало... У їхньої дитини виникла проблема у школі: дівчинку почали цькувати однокласники. Шкільному психологові було байдуже, класному керівнику — теж. Батьки пішли до директорки, спокійно і ввічливо сказали, що ось є проблема, яку можна владнати лише спільними зусиллями. Керівниця ж запевнила, що ніякого цькування немає: «Ну, що Ви? Діти ж просто граються…». Тоді глава сімейства спокійно взяв її сумку, витрусив на підлогу все, що у ній було, і буцнув ногою так, що сумка залетіла аж на шафу. Директорка заціпеніла, а батько пояснив, що просто погрався з сумкою, як діти у класі — з його дитиною… «То Ви, як і раніше, вважаєте, що це нормально?» — спитав він… У результаті питання зі цькуванням дівчинки розв’язали миттєво.
Усім — порозуміння, здатності чути одне одного і вчитися одне в одного. Залишайтеся з нами до наступного тижня, зустрінемося на цьому ж місці в цей же час.

Надія ЛИТВИН

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
2764
2743
9690
20240
56288
56951
1740558

Прогноз
2880

11.29%
7.10%
13.89%
0.57%
0.34%
66.81%
Online (15 minutes ago):29
29 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.94