«Пишатися» і «Пихатий»: корінь спільний, суть різна
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Електрокардіограф — екстреній медицині
    Нещодавно для підстанції екстреної медичної допомоги Козельщинського району придбано електрокардіограф з функцією дистанційної передачі ЕКГ – «ЮКАРД100».
  • ЩО ТО ЗА РОСЛИНА — «ХІРУРГ» БЕЗ НОЖА?
    «Чула, що є така рослина, яку називають «хірург без ножа». Кажуть,  що є цілющі рецепти застосування її від варикозу, навіть при відкритих виразках. Чи правда це? Розкажіть, будь ласка, про неї. А.САВЕЛІНА»
  • ПОПЕРЕДИТИ, ЩОБ ЖИТИ
    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я,  від 30 до 50% випадків раку можна уникнути, якщо щорічно проходити профілактичні обстеження. Адже на початкових стадіях онкозахворювання значно краще піддається лікуванню. Симптоми, що можуть з’являтися у процесі розвитку хвороби, залежать від її виду.

«Пишатися» і «Пихатий»: корінь спільний, суть різна

фото до колонкиСША готуються почати космічний видобуток корисних копалин на астероїдах. В Індії дозволили одностатеві зв’язки. У школах Франції заборонили смартфони, щоб захистити дітей від телефонної залежності. У Венесуелі через витік хлору евакуювали три тисячі людей. Узбекистан дозволив юридичним особам інших країн здійснення діяльності криптовалютних бірж.

А знаєте, яким невичерпним джерелом усіляких цікавинок і життєвих історій є поїздки громадським транспортом? Ось, наприклад, днями їхала електричкою з Полтави; за моєю спиною цілу секцію сидінь зайняла зграйка хлопців і дівчат, судячи з усього — студентів. Молодь весело щебетала, обговорюючи перший навчальний тиждень у вузі. Я не прислухалася до їхньої розмови, була зайнята своїми думками. Аж раптом довелося слухати, бо надто різко заговорили і надто цікаво було дізнатися, про кого ж іде мова:
— Дістали, капець! Сили немає терпіти, — обурювався дівочий голос позаду мене. — Я мріяла тут навчатися, готувалася більше двох років, займалася з репетиторами… Це було моє законне бюджетне місце! І тут дізнаюся, що мене посунули пільговики — діти АТОвців. А я змушена навчатися на контракті… Ну, добре, може, це й справедливо — їхні ж батьки воювали… Але бісить інше: вони ж не навчаються! Зовсім! Не те що завдання не виконують — узагалі на пари не ходять. Упевнені, що їм за це нічого не буде. А на нас усіх дивляться, як на бруд під нігтями! Поводяться так зухвало, наче їм усе дозволено, ногами двері відчиняють у всіх кабінетах. І з них нічого не вимагають, наче так і треба!
— А мені моя мама розповідала, — підхоплює розмову інша дівчина, — коли ми привезли оригінали документів для вступу, то була велика черга до приймальної комісії, і серед усіх інших була зі своєю мамою дівчина на інвалідному візку. Я цього не бачила, бо вже була всередині, у кабінеті, у мене вже приймали документи. Отож ця дівчинка з її мамою чекали своєї черги, нікого не зачіпали, ось-ось їм заходити… Аж тут з’явився кремезний чоловік зі своїм сином, розіпхав усіх, відштовхнув і ту бідну дівчину на візку: «Мені без черги, я учасник АТО!» Згодом, як згадувала мама, до тої дівчини підійшов хтось із викладачів, відвів убік, почав вибачатися: «Розумієте, ми не можемо нічого їм заперечити, вони ж мають право… Вам доведеться зачекати, вибачте…» Уявляєте?..
Потім розмова спрямувалася в інше русло. Я мовчки слухала дітвору, і суперечливі емоції в мені боролися поміж собою. Обурення, жаль, розчарування — важко сказати, чого було більше. Утім, кожен може назвати безліч випадків, коли діти поводяться гордовито й нахабно, ставлячи у заслугу собі досягнення своїх батьків. Мимоволі пригадала і розповідь сина, котрий кілька років тому навчався у мистецькому виші. Серед тодішніх студентів цього закладу були і зіркові діти зіркової матусі (не називаю прізвищ з етичних міркувань). Так ось, синові доводилося не раз перетинатися з цими «зірками», тож думка про них склалася однозначна: землі під собою не бачать, а всі, хто поруч, — то для них сміття. Хоча ким би вони були без заслуг своєї матері — велике запитання…
Нині інші часи, інші зірки — наші воїни-захисники, ті, хто воювали свого часу в АТО, прийняли на себе перший удар агресора зі сходу. І наскільки я поважаю нинішніх учасників бойових дій і схиляюся перед ними — настільки ж прикро чути подібні історії про них. Так, учасники АТО мають повне право на всі державні пільги, як і їхні родини. Це беззаперечно. Але ж ці пільги їм забезпечуємо ми — податками, які виплачуємо зі своєї зарплати. Тож усім нам потрібно якось уживатися між собою у мирному сьогоденні. Дуже не хочеться, щоби випадки, про які розповідали студенти у поїзді, зіпсували імідж нашій армії, нашим учасникам АТО, дискредитували саме поняття єдності армії й народу… Навряд чи діти названої пільгової категорії читають мою колонку, але я маю надію, що їм хтось таки дохідливо пояснить, що пишатися своїм батьком — не означає принижувати інших.
А що з цього приводу думаєте ви?
Усім — злагоди й порозуміння. І в очікуванні осінньо-зимових холодів нагадуємо: «Козельщинські вісті» — затишок у вашому домі й тепло у вашій душі. Тож залишайтеся з нами і не забувайте про передплату! А ми зустрінемося вже наступної п’ятниці, не перемикайтеся.

Надія ЛИТВИН

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
2764
2743
9690
20240
56288
56951
1740558

Прогноз
2880

11.29%
7.10%
13.89%
0.57%
0.34%
66.81%
Online (15 minutes ago):29
29 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.94