НЕ ЗІЙШЛИСЯ ЗВИЧАЯМИ — НЕ БУТИ ДРУЖБІ...
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • Майбутнє нації
    Третє місце в обласному етапі  конкурсу для учнів 6-11 класів «Здорове життя – успіх буття» у 2016/2017 навчальному році у номінації «Соціальна реклама» здобула учениця Лутовинівської ЗОШ І-ІІ ступенів Анна Солдатова.
  • РОЗКАЖУ ВАМ БАЄЧКУ…
    Сьогодні студенти всього світу відзначають своє свято. Студентські роки — найпрекрасніша пора у житті, наповнена цікавими і незабутніми подіями, романтикою, безтурботністю, новими знайомствами та зустрічами. Як-то кажуть, студенти живуть весело від сесії до сесії. А скільки всього ще попереду! У кожного свої незабутні спогади про студентське життя. Як важко здавали сесію, а потім як святкували її здачу. Як не вистачало грошей, і всі скидалися на пачку макаронів. Як збиралися вечорами і під гітару співали пісні.  
  • ПІДГОРІВКА: місце ДТП змінити не можна...
    29 серпня на автошляху Полтава — Олександрія у районі с. Підгорівки сталася дорожньо-транспортна пригода: перекинувся автомобіль ЗІЛ-554, ущерть завантажений дровами, яким керував громадянин В. Як пояснив сам водій, під час спуску машину кинуло вправо, після чого вона перекинулася. Очевидно, чоловік не врахував габаритів вантажу при обранні безпечної швидкості, не впорався з керуванням, що і спричинило аварію. На щастя, обійшлося без жертв, водій відбувся забоєм тулуба, вивихом ноги і, як-то кажуть, легким переляком. На місце події виїжджали працівники Козельщинського відділення поліції та взводу № 2 роти № 3 РПП БПОП ГУ НП у Полтавській області.

НЕ ЗІЙШЛИСЯ ЗВИЧАЯМИ — НЕ БУТИ ДРУЖБІ...

ЗЕМЛЯ колаж

Земельні стосунки на селі ніколи не були простими. Не є виключенням і сьогодення, яке раз за разом підносить нам то зміни у законодавстві, то коливання рівня інфляції та цін. Одні орендарі змінюють інших, а земельні ділянки переходять від одного власника до другого... І якщо при всьому цьому існують договірні відносини, укладені на тривалий термін, неодмінно з’являться обставини, коли якусь зі сторін перестануть задовольняти умови договору.

Саме до такої думки я дійшла, читаючи лист, який надіслала з Пісок до редакції Зінаїда Лопушенко:
«У нашому селі Пісках відбулося свято — День села, — пише авторка. — Я на ньому не була, але розказували люди, що все добре було: і концерт, і застілля. Але мене (і, думаю, не тільки мене) зачепило ось що. Фінансувало свято СФГ «Атланта», а може, ще яке підприємство. У моєї мами, Олександри Василівни Фесенко, це господарство орендує земельний пай. І в минулому році, і в нинішньому вона отримала за 3,68 га землі 5700 гривень орендної плати. У господарстві кажуть — тому так мало, що вона не підписала договір на 10%. А мама вже боїться підписуватися на цих додаткових угодах, бо останнього разу вона підписувала на 5 років (у селі про це багато хто знає, у тому числі й землевпорядник сільської ради), а у результаті якось вийшло, що угода укладена аж до 2028 року, і за це мама отримує 5700 гривень!.. Виявляється, ця додаткова угода пролежала у сільській раді 4 роки, і ми дізналися, що вона підписана на стільки років, тільки тоді, коли забирали її. Виходить, що це зі згоди таких, як у нас, сільських голів нас дурять на наших же паях.
Тож я хочу запитати у керівника СФГ В.А.Кравченка і в нашого голови села: так це за рахунок моєї мами і таких же обдурених односельчан ви відсвяткували День села?
А чому ви не розвезли на свято стареньким, яким по 80 і більше років, як і моїй мамі, і які не можуть дійти до Будинку культури, хоч потроху гречки, олії та по шматочку м’яса? Адже їхніми паями користуєтеся… Не подумайте: моя мама не голодує, ні, просто вже «заїла» оця показуха…»

З одного боку, обурення жінки можна зрозуміти. Але лист був написаний на емоціях, тож я вирішила поспілкуватися з Зінаїдою Іллівною особисто, щоби з’ясувати деталі для повноти картини. Зокрема, що пов’язує її саму з селянським (фермерським) господарством «Атланта».
— Зараз у нас немає ніяких відносин із «Атлантою», — розповіла З.І.Лопушенко. — Це господарство п’ять років орендувало земельний пай мого чоловіка, але договір закінчився і тепер ми самі обробляємо свою землю. Мені ж дісталися у спадок земельні ділянки, які я віддала в оренду «Добробуту».
А моя мама хотіла укласти договір з «Атлантою» на 5 років: і сходка була з цього питання, і всі знали про такий термін. Угоду на руки відразу не дали. Я поїхала в «Атланту» із запитанням, де наша додаткова угода. А мені відповіли, що їх усі забрала і за них розписалася касир сільської ради. Врешті-решт, нашу угоду знайшли у землевпорядника сільської ради, де вона, виявляється, лежала кілька років. І вже коли ми отримали договір на руки, то побачили, що його термін дії — до 2028 року!
----------------------------------
Як бачимо, в цій історії досить-таки багато дійових осіб. Я вирішила, що без їхньої версії картина буде неповною, і спробувала розібратися. Головним опонентом З.І.Лопушенко (точніше, її матері О.В.Фесенко), як показує договір оренди земельного паю, є голова СФГ «Атланта» Василь Кравченко.
— Наше господарство створене у 2000 році, а у Пісках почали працювати з 2006, — згадує Василь Анатолійович. — На той час практично всі більш-менш родючі землі скрізь були розібрані. У Пісках же — піщані ґрунти, тож охочих їх обробляти не було. У нашому виробничому підрозділі у Запсіллі працювали люди з Пісок, Йосипівки, у тім числі й тракторист Леонід Гунько. Тож він і задався запитанням: а чому «Атланта» не обробляє землі у Пісківській сільській раді? Він поговорив із людьми, ми звернулися до сільської ради, а вона, у свою чергу, — до нас. У результаті взяли в оренду землі запасу та державної власності, що за межами населених пунктів. Також селяни віддали нам в оренду і свої паї. З усіма орендодавцями ми уклали всі необхідні угоди.
— Я знаю від людей, що в ті роки у Пісках і навколо них була сила-силенна занедбаних, забур’янених земельних ділянок. Як працювалося на такій землі?
— На полях сільської ради кілька років нічого не сіялося, вони взагалі ніяк не оброблялися. Стояли такі бур’яни, що коли трактор заходив на поле, було лише кабіну видно. Подекуди навіть корчували парослі дерев. Та незважаючи на те, що землю ще не довели до ладу, податки з самого початку договірних стосунків ми справно платили і платимо зараз у місцевий та районний бюджети. Від трьох до п’яти років нам знадобилося, щоб витягти сільгоспугіддя із «прірви»; перші врожаї були нікчемними. Якось на нашому полі, засіяному ріпаком, проводили районний семінар із сільгоспвиробниками. І Станіслав Лобач, фермер, сказав, звертаючись до мене: «А я весь час думаю: ну, який дурень узяв тут землю? Так оце він і є?» Я йому досі вдячний за ці слова. Вони звучали не як насмішка, навпаки — як знак високої похвали від колеги, а це дорогого варте…
Відтоді багато мешканців Пісківської сільської ради пішло до нас працювати, трудяться й нині.
Що стосується майна, то те, що належало колишньому колгоспу, розтягли, розікрали, ми не взяли звідти нічого: ні приміщень, ні техніки, бо не було чого брати.
Зараз ми обробляємо на території Пісківської сільської ради 1689,92 га земельних паїв селян і 316 га земель запасу сільської ради — це станом на початок нинішнього року.
— Яким чином Ваше господарство допомагає сільській раді у соціальних питаннях?
— Між СФГ «Атланта» і Пісківською сільською радою діє угода про соціальне партнерство. Саме у її рамках відновлено вуличне освітлення по населених пунктах сільської ради. Не залишаємо без уваги жодного звернення. Проводимо газ (де просять), виділяємо школам, куди возять пісківських дітей, кошти на ремонт; та й не тільки школам: коли виконуються будь-які ремонтні роботи у закладах соціальної сфери сільської ради, то від нас завжди отримують фарбу та інші витратні матеріали. Узимку розчищаємо всі дороги та вулиці від снігу. На всі свята допомагаємо у проведенні масових заходів. Щороку учасникам Другої Світової війни, паї яких ми орендуємо, розвозимо продуктові набори напередодні 9 Травня.
— Поясніть, будь ласка, що не так з договорами оренди земельних паїв? Чому люди обурюються, на Вашу думку?
— Я не бачу приводів для обурення. У Пісках два моїх уповноважених, які постійно об’їжджають усіх пайовиків, з’ясовують, кому що потрібно. Усім нашим орендодавцям безкоштовно обробляємо городи. Також завжди йдемо назустріч, коли людина опиняється у скруті й потребує великих сум на лікування, операцію тощо. Таким пайовикам за їхньою заявою видаємо наперед за кілька років орендну плату. За цей рік ми вже з усіма розрахувалися, багато селян забрали орендну плату за 2019, 2020 роки. Зараз ми укладаємо договори на умовах орендної плати 10 відсотків вартості земельного паю — якщо людина погоджується віддати нам землю на термін від семи років і більше. Договори всі підписують власноруч, при здоровому глузді, добрій пам’яті і з власної волі.
Тому особливо прикро, що тепер, коли сільгоспугіддя приведені в порядок і почали давати стабільний урожай і якийсь прибуток, — з’явилися непорядні землекористувачі, які роблять спроби переманити власників паїв до себе. Шукають селян, термін договорів у яких спливає, і починають свою «чорну» роботу… На жаль, таке практикується не лише у нас, а у всій державі. Тож ми змушені вдаватися до запобіжних заходів, щоб захистити себе і свій бізнес, але в першу чергу — людей. Правда, спочатку ми недооцінювали всієї загрози, але потім включилися у конкурентну боротьбу активніше, і наразі цієї проблеми у нас немає. Шкода лише тих людей, яких обдурили, заманили обіцянками, зайвим мішком цукру… Саме такі селяни й намагаються розірвати з «Атлантою» договори, шукають якісь незначні причини, обурюються самі й підбурюють інших. Але ж подивіться на договори деяких наших конкурентів: при першій же перевірці чи судовому позові виявиться, що вони не мають юридичної сили!
----------------------------------
Земельні питання так чи інакше зачіпають інтереси місцевої громади, тож одним із головних фігурантів земельних стосунків обов’язково є сільська рада.
Уляна КУЛЬБАЧКА, Пісківський сільський голова коментує ситуацію:
— Дійсно, на початку вересня у Пісках відзначили День села, концерт для якого підготували учасники художньої самодіяльності села Рокитного Кременчуцького району. Також для селян було організовано безкоштовний обід на 130 осіб. Головним спонсором свята стало СФГ «Атланта», оскільки воно орендує землі за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради. Окрім договору оренди між сільською радою та СФГ «Атланта», укладений ще й договір про соціальне партнерство, згідно з яким господарство і надає допомогу. Такі угоди, до речі, практикують і в інших громадах відносно їхніх фермерів-орендарів, які теж надають своїм орендодавцям необхідну допомогу. Тож наше свято відбулося у рамках угоди про соціальне партнерство, і аж ніяк не за рахунок орендної плати власникам паїв.
Жодна сільська рада, у тому числі й наша, не повинна мати, ніколи не мала і не має ніякого відношення до укладення договорів оренди з власниками земельних паїв. Це індивідуальна справа кожного орендаря й орендодавця (власника паю). Підхід повинен бути єдиним — за домовленістю сторін.
Лише зі слів односельців мені відомо, що раніше «Атланта» укладала договори оренди на 7 відсотків, але останній рік люди висловили бажання підписати договір на 10 відсотків, а господарство, у свою чергу, пропонує продовжити такий договір на кілька років наперед. Хтось погодився на ці умови, а хтось — не забажав, у тому числі й О.В.Фесенко.
Стосовно гостинців стареньким, то «Атланта» їх не залишає без уваги: не так давно розвозила усім пенсіонерам, кому 60 років і більше, продуктові набори кілограмів за 25, де були сало, борошно, крупи, олія та інше.

Ганна СЛЮСАРЕНКО, земле-впорядник Пісківської сільської ради, додає:
— Додаткову угоду О.В.Фесенко підписувала власноруч. Але на той момент вона жила не у Пісках, а у Кременчуцькому районі. Довгий час договори були не зареєстровані, бо у 2013-2015 роках не проводилася реєстрація; потім знаходилися в офісі «Атланти», а згодом їх передали на Пісківську сільську раду, щоб люди змогли забрати свої примірники. Родичам Олександри Василівни не раз переказували, що потрібно забрати угоду, але тоді ніхто так і не з’явився, не цікавився. Але ж орендодавець сам повинен цікавитися, де його примірник угоди, чи його передали, чи ні. Я особисто свою угоду — підписану і зареєстровану — чекала п’ять років, доки забрала з «Атланти». І нічого страшного не сталося. Усім казала й кажу: дивіться умови, перечитуйте, щоб потім не було претензій.

За інформацією відділу у Козельщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вартість земельного паю у Пісківській сільській раді становить 101537 гривень. Це, до речі, не найгірший показник у районі: бідні на врожай землі у Мануйлівському старостаті (вартість паю там складає близько 82 тис. грн.); трохи вища вартість паю у Василівській (99500 тис. грн.) та Бреусівській (103 тис. грн.) сільських радах. Нескладно підрахувати: якщо ви у Пісках, скажімо, укладаєте угоду під 7 відсотків, то вам нараховують трохи більше семи тисяч гривень, із яких тут же сплачують, згідно з законодавством, військовий збір і податок з доходів фізичних осіб, — а це складає 19,5 відсотка. Ось і маємо суму орендної плати — 5700 гривень на рік, яка так обурила авторку листа до редакції. Але, як бачимо, — ніякого обману немає, усе відповідно до підписаної угоди.

Тож висновок один: уважно читайте все, що підписуєте. Контролюйте, цікавтеся, не пускайте справу на самоплив; а якщо вважаєте, що ваші права порушено, — завжди можна звернутися до суду. Головне, щоб усі ваші дії відбувалися строго у рамках чинного законодавства.

Надія ЛИТВИН

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1507
1946
2821
13457
37799
66381
1665118

Прогноз
2064

11.71%
6.20%
14.18%
0.58%
0.35%
66.99%
Online (15 minutes ago):41
one guest
no members

Ваш IP:54.145.83.79