Про батьків Тараса Шевченка
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide
  • slide

Останні новини

  • ХАЙ ПОВНЯТЬСЯ НОВИМИ ПОДІЯМИ ЩЕ ДЕСЯТКИ ЖУРНАЛІВ ВАШОГО ЖИТТЯ!
    Писати про покоління «дітей війни» легко і, водночас, важко. Легко лише в одному: усі їхні долі схожі, наче написані однією рукою. А слухати й записувати спомини важко, бо весь час згадую свою маму: голодне дитинство без батька, жага до навчання, рабська праця матерів, які віддавали останні копійки, щоб дитина вчилася далі після семирічки…
  • Дорогий мій татку!
    Дивлюся я на тебе і не можу зрозуміти, чому ж у нас свято Великодня закінчилося так банально?
  • ПРО ПОГОДУ І КАРТОПЛЮ
    — А погода у вас яка? Дощить? Значить, і до нас скоро дійде,— підсумовує мама нашу телефонну розмову. Вони з татом уже давно вирахували, що як у Москві дощ чи сніг, то за день-півтора і до них дійде. Дивляться вечорами програму «Время» обов'язково аж до погоди, а як зі мною розмовляють, то про погоду чи не зразу після «Як ти там, доцю?».

Про батьків Тараса Шевченка

Про батьків, особливо про матір Тараса Григоровича Шевченка, ми знаємо дуже мало. Хто ж  була ця жінка, яка народила поета, художника, генія України?

Шеченко 1У Звенигородському районі на Черкащині є села Моринці і Кирилівка (перша назва Керелівка, нині село Шевченкове). Кирилівка і Моринці належали до маєтностей В.Енгельгардта. Між його кирилівських кріпаків на початку IX століття була і родина Івана та його жінки Марти Шевченків-Грушевських. Син їх Григорій — батько Тараса, народився у 1781 році.
…Прозвучала ще одна колискова у хаті Івана Андрійовича, а гучні хрестини засвідчили про появу на світ ще однієї кріпацької душі. Від свого батька Григорій навчився читати і читає «Житіє святих», та ще й як читає: виразно, красиво, артистично. Та хіба тільки це вміє Григорій? Він і стельмах, і чумак, і шиє взуття, та й господар добрий. А чорний вус та пишне волосся! Он як дівчата заглядаються та тяжко зітхають. А Григорій накинув оком на рум’янощоку вродливу дівчину Катерину із села Моринців, Якима Бойка дочку. Ото дівка! Весела, жартівлива, а комини та попід образами як розмалює, то хата веселкою заграє.
І ось залунали на Ковалівському кутку пісні, заграла музика, задзеленчав бубон. З’явилася нова молода сім’я, яка почала жити на садибі Григорія у Кирилівці. Крім Тараса, у його батьків були Микита, Йосип, Катерина, Ярина, Марія. У Микити були діти: Петро, Прокіп, Ірина, а у Йосипа — три сини: Трохим, Іван, Андрій.
Поживши кілька років з батьками, Григорій із сім’єю переїхав у с. Моринці і поселився в опустілій хаті посполитого Копія, яку купив для своєї дочки Катерини і зятя Григорія Яким Бойко. Тут 25 лютого (9 березня) 1814 року народився Тарас. У 1816 році Григорій Шевченко повернувся з родиною у с. Кирилівку. Убога й тісна хата Шевченків, убоге було й життя цієї сім’ї, як і переважної більшості енгельгардтових підданих. Тільки тяжкою працею подружжя Шевченків могло утримувати себе і своїх дітей. Про життя своєї родини пізніше писав:
«…Неволя,
Робота тяжкая,
Ніколи
І помолитись не дають».
Коли батьки працювали на панщині чи на своєму клаптику землі, Тараса доглядала «незабутня сестра Катерина», його «терпелива няня». З раннього дитинства у нього була ніжна приязнь із сусідською дочкою-ровесницею маленькою Оксаною Коваленківною. Вони ще маленькими дітьми разом гралися й «любилися», а потім покохалися, і цей роман розгорнеться пізніше. Їхні матері, дивлячись на спільні дитячі забави своїх дітей, жартома говорили про їхнє одруження:
«Ми вкупочці колись росли,
Маленькими колись любились,
А матері на нас дивились
І говорили, що колись
Одружимо їх…»
Любив Тарас слухати оповідання про святих мучеників, що читав батько, які, не вагаючись, віддавали своє життя за Христову віру; про євангельські події, слухав оповідання дідуся Івана про «Коліївщину» 1768 року. Цей період свого життя Т.Шевченко назвав пізніше «майже щасливим», але настала перша страшна подія, що завдала психіці хлопця глибокої рани. 20 серпня 1823 року заснула вічним сном у свої сорок років його мати Катерина Якимівна Шевченко. Її «…ще молодую у могилу нужда та праця положили»…
Під час похорону дяк здійснював приспів, за яким щоразу жінки починали голосити ще дужче. Чоловік померлої дружини Григорій ішов сірий, зігнутий і не відривав очей від труни, у якій лежала Катерина Якимівна. Майже все літо працювала тяжко від зорі до зорі, та хіба ж лановий на те зважав? І жала, і в’язала, а вже як обмолотились — доходилися ноги, натрудилися руки — лягла на покуті і не встала. Коли труну почали спускати в могилу, діти заплакали від страху. Смуток і безнадія завітали до хати Григорія Шевченка. Господарство залишилося без господині, діти — без матері.
Згодом батько одружився з Оксаною Терещенко, удовицею з трьома дітьми. Життя родини Шевченків обернулося на справжнє пекло. «Хто бачив хоч здалеку мачуху й так званих зведенят, той, значить, бачив пекло у найогиднішому тріумфі», — розповідав пізніше Тарас.
Мені неодноразово доводилося бувати у Шевченковому селі, відвідував могилу матері Тараса Григоровича. На надгробній плиті написано: «Тут похована Катерина Якимівна Шевченко — мати народного поета, революціонера-демократа Т.Г.Шевченка. 1783-1823».
Я багато дізнався про лагідність, людяність, сердечність і велику доброту Катерини Якимівни Шевченко і вважаю, що її талант, поетична душа переселилися в душу сина — Тараса Григоровича Шевченка.

Анатолій САГАЙДАЧНИЙ,
учитель історії,
української мови та літератури
Бродщинської ЗОШ I-II ступенів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Оголошення

Реклама

ЛОГОТИПчик

Погода

Новини в Україні

Канал не знайдено

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
157
2853
5601
36418
84598
95067
1418130

Прогноз
3120

12.48%
5.96%
14.83%
0.52%
0.40%
65.81%
Online (15 minutes ago):38
38 guests
no members

Ваш IP:58.218.51.130