100 років подвигу «перших кіборгів»

Останні новини

  • 15 днів — 15 пожеж!
    Останнім часом на території Козельщинського району почастішали випадки пожеж. Цьому сприяв довготривалий період засухи та високий температурний рівень повітря.  Лише за останні 15 днів на території району виникло 15 надзвичайних подій, основна частина яких сталася через необережне поводження з вогнем  під час спалювання сміття та підпали сухої трави на відкритих місцевостях.
  • Частина козельщан врятована від потопів
    Не так давно на адресу Козельщинської громадської приймальні Радикальної Партії Олега Ляшка звернувся мешканець вулиці Залізничної у Козельщині Володимир Охріменко. Чоловік прийшов зі своєю бідою: щороку під час повені  вода повністю заливає двори, погреби, будинки. На городах вода не сходить до початку червня.
  • ЦІНИ РОСТУТЬ, ТОЖ ВАРТО ЗАТЯГНУТИ ПАСКИ. НА ДОРОЗІ ТАКОЖ ДОВЕДЕТЬСЯ ПОТІСНИТИСЯ
    З 1 вересня 2018 «HOMENET» ще на 20 гривень піднімає  тарифні плани Про це повідомляє на своєму офіційному сайті провайдер. Отож із 01.09.2018 щомісячна вартість пакетів зі швидкістю 100 Мбіт/с для населених пунктів нашого району складатиме 190 гривень у місяць.Нагадаємо, тарифний план вартістю 170 гривень діяв із 1 березня 2018 року. До цього абонентська плата становила 150 гривень на місяць.

100 років подвигу «перших кіборгів»

крутииииииии29 січня 100 років тому відбувся бій під Крутами, в якому українські студенти пожертвували своїм життям, аби спинити російську армію при наступі на Київ. Цей приклад самопожертви молоді багато в чому нагадує подвиг Небесної сотні та «кіборгів».
Бій українських вояків проти більшовиків на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності. Минуло майже сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.
Наш постійний дописувач, Анатолій САГАЙДАЧНИЙ, учитель історії вищої категорії Бродщинської ЗОШ I-II ступенів, підготував збірку фактів про те, що має знати кожен українець: легендарну історію подвигу і мужності в нашій країні.

Коли з холодної півночі на Київ рушила армія колишнього царського підполковника М.Муравйова, захищати Україну виявилося нікому, окрім юнаків Першої Київської юнкерської школи ім. Богдана Хмельницького, які прибули на станцію Бахмач для її охорони від зовнішнього ворога, але змушені були відступити до станції Крути, що на Чернігівщині.
27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив Студентський курінь січових стрільців з університету імені святого Володимира, новоствореного Українського Народного Університету, учнів старших класів Кирило-Мефодіївської гімназії. Вони майже не мали бойової підготовки. Курінь мав допомогти українським частинам втримати станцію Бахмач. По дорозі прийшло зведення, що ворог уже в Бахмачі. Тому загін зупинився на станції Крути — за 130 км від Києва. Окопи українських бійців тягнулися обабіч залізничного насипу на 3-4 км. Поряд зайняли оборону більш досвідчені студенти Української військової школи на чолі з Аверкієм Гончаренком — 250 бійців. Студентський курінь під орудою сотника Андрія Омельченка нараховував 300 юнаків. Якщо додати чотири десятки старшин, не дуже надійних бійців різних національностей, то українські сили під Крутами нараховували менше шести сотень бійців, керованих А.Гончаренком, проти вишколеного шеститисячного загону військ М.Муравйова. Так сталося, що «ключ від Києва» опинився у руках молоді.
Бій ішов у середу 29 січня 1918 року біля станції Крути понад 5 годин. «Муравйовці» розпочали наступ о 9.00. Вони йшли, наче на парад, будучи впевнені, що необстріляні юнаки просто втечуть. Але їх зустрів вогонь чотирьохсот гвинтівок і кулеметів. Більшовицька орда вперто просувалася вперед, не звертаючи уваги на зрізані кулями передні ряди власної одіозної ватаги. Близько 10.00 до Крут з гарматою на залізничній платформі під’їхав сотник Семен Лошенко і пострілами змусив ворога зупинити переможний наступ. Близько 12.00 знову розпочався ворожий наступ, цього разу на бійців Студентського куреня, але і тому вдалося тривалий час стримувати переважаючі сили ворога, доки були патрони. Стало відомо, що з тилу на студентів розпочався наступ полку імені Т.Шевченка, який перейшов на бік більшовиків. Стримати шеститисячне більшовицьке військо силами кількох сотень юнаків — це більше, ніж подвиг.
Щоб не потрапити в оточення, вивезти поранених та зберегти курсантів і студентів від ще більших втрат, командир бою під Крутами сотник А.Гончаренко віддав наказ про відступ до поїзда за станцію Крути. Саме у цей час частина студентів і гімназистів, шукаючи поїзд, наблизилася до станції, зайнятої ворогом. Вони зрозуміли свою помилку, виправити яку уже не було можливості, бо їх оточили з усіх боків. Розуміючи безвихідь свого становища та щоб не здатися у полон, бійці Студентського куреня пішли у багнетну атаку і були майже всі знищені, а решта потрапили у полон.
Втрати українців під час бою під Крутами становили 300 бійців. А більшовиків до Києва з 6 тисяч дійшло лише 4 тисячі. 35 студентів і гімназистів потрапили у полон, з яких 28 — були розстріляні.

Над полоненими більшовики довго знущалися, 27 засуджених поставили у ряд. Наближалася страшна хвилина. Учень 7 класу гімназії Григорій Пипський перед розстрілом перший почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», його підтримали всі інші.
І ось ведуть ще одного полоненого — останнього, який утік у село. Та його знайшли. Хату, у якій він переховувався, більшовики спалили.
Сімох полонених більшовики не розстрілювали, а відправили у тил — на лікування у м.Харків. Їх сприйняли за більшовиків.
Після розстрілу полонених місцевим селянам не дозволили поховати тіла загиблих. Та все одно, хто із селян був сміливішим і набожнішим, то серед ночі копав ями, щоб тіла студентів таки віддати землі по-християнськи.
Учасниками битви під Крутами були і вихідці з Полтавщини — серед них Аверкій Гончаренко, Олександр Попович, Іван Шарий.
У цивілізованому суспільстві в усі часи розстріл полонених вважався військовим злочином. Женевська конвенція 1907 року гарантувала життя військовополоненим. Під Крутами був один із перших випадків, коли норми моралі та права були замінені «революційною доцільністю». Це були перші паростки явищ, котрі згодом трансформувалися у політику «червоного терору», голодомору, масових репресій 1930-х років.
Бій під Крутами зупинив на кілька днів наступ російських більшовиків. Центральна Рада змогла протриматися у Києві, що було надзвичайно важливо для делегації УНР на мирних переговорах у Бресті для укладання угоди. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина визнали УНР самостійною державою, у результаті чого їй було надано військову допомогу для звільнення української території від непрошених гостей.
Розправившись із студентами-юнаками, більшовики увірвались у Київ і вбивали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванку, симпатизував українцям. Про це писав очевидець тих подій поет В.М.Сосюра. За 5 діб у столиці знищили понад 5 тисяч мирного населення. За варварським звичаєм, місто віддали на грабунок, розтерзання. За неповний місяць червоного терору більшовицькими окупантами було вбито близько 20 тисяч киян.
Після того, як Київ звільнили від більшовиків і до влади повернулася Центральна Рада, вирішено було віддати данину пам’яті загиблим під Крутами, перепоховавши їх. Тіла 28 вояків-студентів були знайдені на полі бою і перевезені до Києва, де відбулася громадянська жалоба і поховання на Аскольдовій могилі. 19 березня 1918 року під час похорону голова Центральної Ради Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.

На крутянських полях відбулося хрещення Універсалу, хрещення відновленої прадавньої української державності. Кров юнаків освятила молоду державу.
Крути — це перший героїчний подвиг, найбільше значення якого полягає у тому, що було стерто залишки рабства в душах українців, стерли провину сучасних політиків, які занедбали організацію військових сил і застерегли наступні покоління нашого народу, щоб вони не робили подібних помилок. Було відновлено славну традицію нашої визвольної боротьби, яку перервали століття неволі. Не було і не має героїзму без трагізму, бо в боротьбі за незалежність Батьківщини без жертв не обійтися, а їх наслідки повинні дати бажану волю: Крути увійшли в історію України як символ національної честі.
Ті, хто загинув під Крутами, назавжди залишаться в нашій пам’яті. Вони проявили великий патріотизм і, коли настала потреба, без вагань віддали молоде життя заради волі свого народу.
Без прикладу Крут, без пам’яті про Крути не було б і поезії В.Симоненка, і жертовного подвигу В.Стуса та його друзів, і «революції на асфальті» — студентського протестуючого голодування 1990 року у Києві, і, врешті, подвигу Небесної сотні та «кіборгів».
Герої Крут закликають усіх нас до пильності у сьогоденні. Найкращим увіковічненням пам’яті безсмертних Героїв Крут є виконання їх заповіту: «Все віддати за кращу долю Батьківщини».
На сході України йдуть бої за нашу цілісність і незалежність. Тисячі наших солдатів захищають рідну землю від російських агресорів, які одержимі ідеєю створити нову імперію. І знову за свою незалежність і мир ми платимо занадто дорогою ціною — життям…

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1473
2303
11507
13131
43647
58260
1604585

Прогноз
2496

12.03%
6.07%
14.37%
0.50%
0.36%
66.66%
Online (15 minutes ago):14
14 guests
no members

Ваш IP:130.180.209.161