МОЛОДИМ УСЕ ПIД СИЛУ

Останні новини

  • ХАЙ КВІТНУТЬ БУЙНИМ ЦВІТОМ ПАШКІВСЬКІ «МАЛЬВИ» І ПІДРОСТАЮТЬ ЇХНІ «МАЛЬВІНКИ»!
    Нещодавно у Пашківці сталася приємна, хоча й не розпіарена (як нині прийнято говорити) подія: своє перше десятиріччя відзначив місцевий вокальний аматорський колектив «Мальви» Пашківського сільського клубу.
  • Я БАГАТА СВОЄЮ РОДИНОЮ ТА ЛЮДЬМИ, ЯКІ МЕНЕ ОТОЧУЮТЬ
    Всього було у моєму житті — і радощі свої, і прикрощі. Народилася і виросла я у селі Сушках, точніше на хуторі Кринки, який місцеві називали «Крим», бо його вуличка пролягала побіля ставка з вербами та верболозами. Багато дітвори там росло. Весело було. На дорозі пиляки було по кісточки, так що курява стояла стовпом майже цілий день. Благо, що поряд ставок, тож з дороги — шубовсть прямо у воду!
  • До 100-рiччя вiд дня народження Олеся Гончара: улюбленi цитати
    «Всяке буття є страждання, так східні мудреці вчать. Нірвана, кажуть. Стану нірвани, мовляв, треба досягти, ото й буде повне щастя по—нашому. А щоб нірвана тобі відкрилась, мусиш зректися всього земного, подолати в собі жагу життя, звільнитись від усяких бажань та суєти, цілком віддатися спогляданню. Однак щодо Баглая, то в нього філософія інша: труд звеличує людину. Звісно, не скотячий. Не тільки ради шлунка. І не пустопорожній, не на холостому ходу.  Бо такого в нас чи не найбільше, про декого справді можна сказати: житимеш довго, але даремно.» («Собор»)

МОЛОДИМ УСЕ ПIД СИЛУ

franchuk1Селянському фермерському господарству «Атланта» в цьому плані, можна сказати, пощастило. У 2014 році виявив бажання працювати на підприємстві молодий чоловік Леонід Франчук. Спочатку керівництво, як зазвичай, узяло його на випробувальний термін різноробочим на свинотоварну ферму. Леонід не цурався жодної роботи, а головне: за що б не брався – все «горіло» в його руках! Майже 3 роки пропрацював на свинофермі, потім із півроку – на зернотоку.

Підприємство, йдучи в ногу з часом, удосконалювало виробництво. У зв’язку зі збільшенням процесів механізації, керуючому СТФ Анатолію Андрущенку був потрібен помічник із механізації трудових процесів. Керівництво вирішило: «А чому б не поставити помічником Леоніда Франчука – молодий, перспективний, «золоті» руки має?.. Для молодого працівника це й почесно, й водночас відповідально…
Він став зразком для інших, адже сам працював різноробочим, знає роботу зсередини. Мабуть, немає такого інструмента, яким би він не володів. Уміє все: від цвяха забити до транспортера полагодити; володіє комп’ютером, звідки черпає цікаву інформацію для роботи.
Леонід — міський хлопець. Маючи 36 років, пройшов уже чималий трудовий шлях. Закінчив 9 класів Кременчуцької загальноосвітньої школи №13, вступив до ПТУ №7 м. Кременчука, де здобув спеціальність наладчика агрегатних верстатів. Уже тоді (паралельно з навчанням) підробляв на деревообробному комбінаті «Кленовий лист». Спочатку простим робітником, а по закінченні училища — оператором паркетної лінії. Та молодість бере своє, і Льоша, як його звикли називати, поїхав шукати романтику! Був на заробітках у Бєлгородській та Луганській областях у будівельній бригаді, яка зводила будинки для багатодітних сімей.
Та де не добре, а вдома найкраще! Повернувшись до Кременчука, зустрів свою майбутню дружину Ірину, яка народила йому двох синів і донечку. Микита й Кирило вже школярі, а 4-річна Анечка – татова улюблениця! Треба тільки бачити, як горять очі в Леоніда при згадці про дружину й дітей.
Звичайно, можна було знайти себе у великому індустріальному місті, та молода сім’я вибрала село, де дихається на повні груди, де діти набираються сили від природи, де люди щирі та відкриті. Ось уже 11 років родина Франчуків проживає у Книшівці. Завели господарство: 2 телят, 7 кіз, кролі, птиця. Мають овочі зі свого городу та фрукти зі свого саду.
А робота у сільському господарстві, як говорить Леонід, йому до душі. Тут він набирається досвіду, утверджується як спеціаліст. Дуже добре відгукується про підприємство: щомісяця вчасно видається зарплата, відлагоджена безкоштовна система харчування та підвезення працівників із віддалених сіл на робочі місця й по домівках після трудового дня, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та спецодягом.
Його девіз: «Працювати, як для себе, і дивитися вперед на 5-10 кроків». Адже ми закладаємо фундамент для своїх дітей, каже Леонід, для свого майбутнього. Буде прибуткове господарство, буде зростати виробництво – і в нас, і в наших дітей усе буде добре!

Тетяна Керімова

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
60
2041
5758
13457
40736
66381
1668055

Прогноз
2640

11.70%
6.21%
14.17%
0.58%
0.35%
67.01%
Online (15 minutes ago):10
10 guests
no members

Ваш IP:54.80.87.166