Долі людські

Останні новини

  • ДЛЯ НЕЇ ХОРІШКІВСЬКА ЗЕМЛЯ СТАЛА РІДНОЮ
    Із Сибіру — до ХорішокКоли онуки були малими (а їх у Раїси Єгорівни четверо: три хлопці й одна дівчина), вони сідали гуртом, брали географічний атлас, і бабуся Рая починала «урок географії»:— Дивіться, діти, де ваша бабуся навчалася, де жила і звідки сюди приїхала. А показувати було що… Ось тут, у Забайкаллі (Читинська область), народилася... Ось сюди, на Алтай, маленькою — у дитинстві боліли суглоби — медсестра возила дівчинку лікуватися. Середню й вищу освіту здобула у Тюменській області, вивчившись на вчителя російської мови та літератури. На четвертому курсі вийшла заміж, народила доньку; працювала у Бєлгородській області…
  • ВІДГУКНІТЬСЯ, РОДИЧІ!
    Я сама харків’янка, але родина моя уся, із першого коліна, з Козельщини, а точніше — з хутору Омельничого. Я хочу знайти нащадків своїх родичів. У мене є лише деякі відомості про них та одна фотокартка. На цій світлині зображені моя прабабця та її сестра. Прабабусю звали Тетяна Соха, а її сестру — Анастасія (баба Настя, як звали її родичі). Прадідуся звали Федір Прус. 
  • ЖИТТЯ БУЛО Б НУДНИМ БЕЗ ДИВАКІВ
    У світі, де панує відчайдушна боротьба за економічне виживання, будь-яка оригінальність видається дивацтвом — зумисним, нарочитим. Але коли заходиш до цієї садиби, розумієш: усе, що потрапляє тобі на очі, навіть ненароком, — невигадливе, простеньке — вписується в інтер’єр і екстер’єр природно й невимушено, прикрашаючи двір і хату і водночас характеризуючи їхнього господаря.

Долі людські

На добрий спомин про тьотю Надю

Шкода, що у моєму дорослому житті немає поруч доброї, милої, загадково усміхненої Надії Антонівни.Нам із нею було б про що поговорити. Як тоді, у дитинстві, коли ми гуляли сонячним парком чи зачаровано розглядали чудові малюнки з казкових книжечок.

Я вдячна долі за зустріч з цією Людиною

...З Надією Антонівною Синягівською ми познайомились досить оригінально. У 90-х роках на сторінках «Козельщинських вістей» почав друкуватися досить цікавий її матеріал під назвою «Змінена таємниця світу». Філософські роздуми про долю Всесвіту і місце людини у ньому, навіяні тонкими снами, здалися мені досить цікавими і викликали чимало запитань. Крім того, хотілося ближче пізнати людину, що у період економічного хаосу та судомливого пошуку шляхів виживання у нових умовах, зуміла піднятися вище матеріальних проблем і перейнятися питаннями вічного.

«Ту, надхмарну, забудь! Полюби мене цю, звичайну. Щоб і сніг сивини затушить ту любов не зміг...»

Синягіська з книгиП’ять років без Неї…

Шляхи Господні незвідані. Здається, немов учора я чув її голос, її поради, її навіть побутові роздуми — такі незвичні, небуденні. Ось уже п’ять років, як немає поряд Наді, Надії Антонівни — дружини, колеги, журналістки, члена Національної Спілки журналістів України, поетеси. П’ять весен з тих пір прошуміло, а немов як учора: усе перед очима, не хоче стиратися з пам’яті.
Інколи здавалось мені, що вона… «не од світу цього» (кожний із нас не раз чув цей вислів), інколи ловив себе і на такій гріховній думці: а, може, вона з іншого космічного простору, чи навіть з іншої Галактики?.. Та ні, не може бути такого.

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
106
1860
1923
10947
30616
70044
1100942

Прогноз
1224

10.95%
6.42%
16.47%
0.62%
0.49%
65.04%
Online (15 minutes ago):22
22 guests
no members

Ваш IP:54.227.104.53