Від автора:Життя наше таке багатогранне, непересічне і нерідко несистематизоване, що іноді годі розібратися — де сміятися, а де й… сумувати у тій чи іншій ситуації. Але якщо людина за будь-яких обставин має почуття гумору, для неї ці складнощі не будуть, скажімо так, дуже обтяжливими.Я не вперше виступаю перед вами в улюбленій читачами сторінці «Веселий вареник» із різноманітними «приколами», «прибамбасами» і т. д. Але якщо раніше то були, скажімо так, смішинки певної тематики, то сьогодні надаю до вашої уваги своєрідний «вінегрет» — «приколів», притч. До певної міри побрехеньок (хоча вони й мають реальну основу) з усіх аспектів життя. Як це мені...

Хазяйка котові: — Знахабнів! Лежить на дивані і телевізор дивиться, на вулицю рідко ходить, мишей зовсім не ловить, розлінився. Кіт подивився і пішов на вулицю. Хвилин через 10 шкрябіт у двері. Входить котяра з мишею в зубах, кидає її у черевик і лягає назад на диван. Мужицяра!~~~~~~~~~~~~~~~

Було це вже тоді, коли я виросла. Отак собі росла-росла і виросла аж до літа перед десятим класом. Це не значить, що мене звільнили від обов’язку пасти остогидлих гусей, але у мене з’явилися свої маленькі радощі й таємниці. Мене стали відпускати на доросле кіно і ненадовго на танці. З’ясувалося, що я подобаюся хлопцям, тож в уяві стала чіткіше вимальовуватися корисна сторона гусівництва, що примиряло з необхідністю догляду за ними.