Як давно це було...

Останні новини

  • «Хто викине сміття, того покарає Бог!»
    Дорога на Задовгу донедавна була позначена численними стихійними смітниками, які «цвіли» мало не під кожним деревом побіля узбіч. Але кілька тижнів тому все змінилося. Замість засміченої території уздовж дороги ми побачили акуратно складене і частково спаковане сміття.
  • облаштували зону відпочинку для жителів нашого району
    У ході двомісячника чистоти та благоустрою працівники районної ради разом із керівником та працівниками КП «Козельщина» облаштували створену в минулому році зону відпочинку біля річки Рудьки поблизу Василівки дерев’яним столом із лавами навколо нього та навісом, а також упорядкували три місця під мангали. Найближчим часом буде повністю завершено дощате перекриття альтанки для захисту від сонця й опадів і обладнано додаткові місця для безпечного розведення багаття відпочивальниками. Тож  усі бажаючі уже зараз можуть там відпочити з комфортом.
  • «Птахи — наші друзі»
    Узимку козельщинські школярі й учителі у рамках проекту «Птахи — наші друзі» дбали про зимуючих пернатих: розвішували по райцентру власноруч зроблені годівнички та регулярно підсипали у них корм. А у квітні учні подбали і про перелітних птахів. На уроках трудового навчання діти навиготовляли десятки шпаківень, які тепер красуються на деревах у парку і на набережній.

Як давно це було...

Випускникам сьомого класу
Сушківської семирічки 1957 р.

О гай-гай! Промайнули так швидко роки.
В думах-згадках вони душу крають…
Незабудками наших сердець, як пташки,
Десь у вільному леті витають…
П’ятдесятий у вересні — ми «першаки».
Хіба можна про це нам забути,

Як наш перший учитель усіх залюбки
Взяв за руки й повів поміж букви?
Слова «мама» і «мир» у своїх букварях
По складах прочитали ми вперше.
Наші пальці в чорнилі і пера скриплять –
Пишем букви. Це теж було вперше...
Ось останній урок. Ми залишили клас,
Пташенятами в світ полетіли,
І зрадливая доленька кожного з нас
У незвідану даль поманила.
Як давно це було! І стежки заросли,
По яких ми ходили до школи.
Береже наша пам’ять усіх вчителів,
Що причетні до нашої долі.
Ми вже стали не ті, твої дочки й сини,
Білий сніг сивини впав на скроні…
Вдячність серця позвала – приїхали ми
Поклонитись тобі, наша школо!

Випускникам 10-х класів
Бреусівської середньої школи 1960 р.

Зустріч
У рік шістдесятий — десятий наш клас…
В руках атестати, усяк собі гетьман;
Навчання позаду, попереду нас,
Куди не кинь погляд, чека чистий ватман.
Надіявся кожний своїми руками
Накреслить на ватмані долю легку…
Життя закрутило, як вихор у полі
Потужним потоком стеблинку суху…
Зустрілися знову ікс років потому.
Колишній десятий. Ми знову у школі!
Злетілись сюди, як до рідного дому,
Ми, учні довічні, уже сивочолі.
Обійми! Цілунки! І сумно, і смішно…
Ну як ти? А ти як? Запитань гора.
Тебе не впізнати! Та й ти не колишня!
Діди, бабусі, а, можливо, хто й «пра»…
Ми в класі своєму. Та що це зі мною?
За парту не сяду? Так поруч постою…
А пам’ять вертає
в безжурність щасливу;
Які ми, о Боже, були молодими!

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1996
2454
17740
17740
43038
58428
1281503

Прогноз
3024

10.65%
6.34%
15.83%
0.57%
0.44%
66.18%
Online (15 minutes ago):39
39 guests
no members

Ваш IP:54.166.212.152