Як давно це було...

Останні новини

  • Зці­ли­лась і ощас­ли­ви­лась
    Че­рез хво­ро­бу не скла­ло­ся у ме­не сі­мей­не жи­ття, щас­тя. Моє одру­жен­ня — всь­о­го на пі­вро­ку. Не ві­ри­ли ба­ть­ки, що я ко­лись ви­ду­жаю, тож не по­ві­ри­ли і чу­жі лю­ди.
  • Приведи нас, Маріе, до Сина!…
    Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?
  • Пройшов Спас - пішло літо від нас...
    До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня. Перший Спас збігається з Маковеєм, тобто 14 серпня, а третій збігається з післясвятом Успіння (29 серпня). Згідно з переказами, одного разу Ісус Христос з трьома своїми учнями піднявся на гору під назвою – Фавор. Як тільки добрався він до самої вершини і безпосередньо зійшов на неї, він змінився на краще. Неймовірною білизною засяяло його вбрання, і обличчя його також засяяло. Преображення — явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа: «Цей є...

Як давно це було...

Випускникам сьомого класу
Сушківської семирічки 1957 р.

О гай-гай! Промайнули так швидко роки.
В думах-згадках вони душу крають…
Незабудками наших сердець, як пташки,
Десь у вільному леті витають…
П’ятдесятий у вересні — ми «першаки».
Хіба можна про це нам забути,

Як наш перший учитель усіх залюбки
Взяв за руки й повів поміж букви?
Слова «мама» і «мир» у своїх букварях
По складах прочитали ми вперше.
Наші пальці в чорнилі і пера скриплять –
Пишем букви. Це теж було вперше...
Ось останній урок. Ми залишили клас,
Пташенятами в світ полетіли,
І зрадливая доленька кожного з нас
У незвідану даль поманила.
Як давно це було! І стежки заросли,
По яких ми ходили до школи.
Береже наша пам’ять усіх вчителів,
Що причетні до нашої долі.
Ми вже стали не ті, твої дочки й сини,
Білий сніг сивини впав на скроні…
Вдячність серця позвала – приїхали ми
Поклонитись тобі, наша школо!

Випускникам 10-х класів
Бреусівської середньої школи 1960 р.

Зустріч
У рік шістдесятий — десятий наш клас…
В руках атестати, усяк собі гетьман;
Навчання позаду, попереду нас,
Куди не кинь погляд, чека чистий ватман.
Надіявся кожний своїми руками
Накреслить на ватмані долю легку…
Життя закрутило, як вихор у полі
Потужним потоком стеблинку суху…
Зустрілися знову ікс років потому.
Колишній десятий. Ми знову у школі!
Злетілись сюди, як до рідного дому,
Ми, учні довічні, уже сивочолі.
Обійми! Цілунки! І сумно, і смішно…
Ну як ти? А ти як? Запитань гора.
Тебе не впізнати! Та й ти не колишня!
Діди, бабусі, а, можливо, хто й «пра»…
Ми в класі своєму. Та що це зі мною?
За парту не сяду? Так поруч постою…
А пам’ять вертає
в безжурність щасливу;
Які ми, о Боже, були молодими!

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1595
2041
4130
13457
39108
66381
1666427

Прогноз
3144

11.70%
6.20%
14.17%
0.58%
0.35%
67.00%
Online (15 minutes ago):17
17 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.254