Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка

Останні новини

  • з Вами Бога нема…
    Михайло МІШИН — Лікаря викликали?— Добрий день, лікарю, проходьте, будь-ласка.— Де хворий?— Я…
  • Вустами дітей
    Учитель учневі:— Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.— Я теж на це сподіваюсь.
  • Як я зайшов у євротуалет
    (Із життя туриста з Інтернету) Хто не був у Європі, остерігайтеся туалетів — не по нашим мізкам вони! У Штутгарті мала потреба змусила зайти увечері у вуличний громадський біотуалет.Одномісна кабінка, дуже акуратна, блискуча, чиста, нашпигована датчиками і управляється комп’ютером. Кидаєш у проріз дверей монетку 2 євро, двері автоматично відкриваються, вмикається світло, заходиш, двері зачиняються. Клаустрофобією не страждаю, але через те, що все життя займаюся електронікою і комп’ютерними програмами, трохи напружує. Ну, зробив я свої справи, потрібно виходити, а кнопки для відкриття дверей ніякої немає. Інструкцій теж.

Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка

Від автора:Тараненко АРЕНИК дс
Ось і знову, шановні читачі, ми зустрічаємося з вами у нашому жвавому, непересічному і такому «смачному» «Веселому варенику»!
Звичайно, не винайду велосипеда і не відкрию Америку, коли згадаю, до певної міри, банальну, але таку живучу, як українці за вибриків різних режимів, істину: народ живе до того часу, доки уміє сміятися над собою.
Отже, до вашої уваги — чергова пригорща приколів, притч і побрехеньок, почутих, записаних та пережитих у різні часи і періоди мого життя. Якщо до вподоби — смійтеся на здоров’я, а ні — вибачте. Як зумів, так і написав.

З повагою і до нових зустрічей! Назавжди ваш — К.Т.

 з почутого у потязі анекдота

скарги«Іван киває на  Петра»

Із віддаленого забитого села Глибокі Калюжі приїхав до столиці правдолюбець Гриць Лихогоренко зі скаргою на свавілля місцевої влади. Зайшов до солідної установи. Вахтер-охоронець Абрамович привітно зустрів його і направив до кабінету відповідального працівника Зальцмана. Зальцман привітно зустрів Гриця і переадресував до кабінету Гофмана. Гофман — до Кіцмана. Кіцман — до Кацмана, Кацман — до Зібермана, Зіберман — до Добермана, Доберман — знову до Зальцмана…
Обурений шукач правди залишив солідну установу і зайшов до редакції однієї зі столичних газет. За кілька днів на сторінках газети був надрукований гострий фейлетон під хвацьким заголовком «Іван киває на Петра»…

**************************************************************************************************************************

зі студентських буднів

«Багатii»9

У студентів, як відомо, ніколи не буває грошей. Так було й у нас, ми ж не виняток! А тут ще на носі — 8 Березня. І дівчата з паралельної групи запрошують на вечірку. Не підеш же з порожніми руками!
Свято випадало якраз на суботу. Тоді (напочатку 70-х минулого століття) 8 Березня ще не було вихідним днем. І у студентів не два, а один вихідний був.
— Що ж робити?
— Ідея! — вигукнув однокашник і мій друг Коля Дудка, — Я бачив оголошення на дошці об’яв у гуртожитку: на хлібозавод запрошують розвантажувати сіль.
— А заняття?..
— Та, подумаєш! Прогуляємо разок. Не розстріляють же нас, врешті-решт!
Сказано — зроблено. Отож у суботу рано-вранці наша бригада запрошених на вечірку у складі п’яти осіб «десантувалася» замість занять на хлібозавод.
Нас зустрів привітно експедитор. Спочатку запропонував поснідати: яєчня, свіжі булочки з маком, чай. Ого! Жити можна.
Після сніданку вже й працювати… кгм… якось не дуже… Але ж — треба!
50-тонний вагон із сіллю уже був наполовину розвантажений, певно, такими ж, як і ми, «багатіями». Залишилося щось більше двадцяти тонн.
— Пхе! — сміються хлопці, — за кілька годин упораємось!
Та, як мовиться, швидко казка кажеться.
Розпочали ми і справді дружно. Хутко накидали один кузов тракторця ДВШ, другий, третій, п’ятий…
Через годину-другу уже ледве лопатами ворушимо. Солоні з ніг до голови. А клята гора солі неначе на місці…
Не буду переповідати далі, як ми закінчували цю осоружну «солону» роботу. Але десь годині о 16-й таки завершили! Задоволений був і експедитор.
Вручив нам кожному по 15 карбованців. Ого! Ціле багатство на той час. Ще дав нам кілограм вершкового масла, свіжого хліба, джему, родзинок. Живемо!
Помилися в душі, і — хутко в гуртожиток переодягатися.
Отже, вирушили в гості. Ми ж тепер багачі! Зайшли до гастроному. А тут саме завезли румунське вино по карбованцю 70 коп. за пляшку.
Взяли з десяток пляшечок, і — до дівчат. По те, що ніхто не здогадався хоча б поганенького букетика квітів придбати, якось промовчимо. Не до того.
У дівчат не те, що у нас, хлопців: стіл ломиться від закусок, і посередині — одна-єдина пляшечка сухого «Ркацітелі». А тут наша юрба вивалює на стіл батарею «Румунського»! І — пішов пир горою!
Але вино — така штука, що легко п’ється і має властивість швидко закінчуватися. Так і у нас. Ну, що таке 10 пляшок 17-градусного напою на десятеро молодих, здорових хлопців і дівчат? Уже й «Ркацітелі» допили…
І тут Коля Дудка царським жестом виймає червінець — багатій!
— На всі — вина! — недбало кидає.
Ми теж не залишилися в боргу…
Коротше, на ранок, як ото в «Енеїді» Котляревського: «У головах джмелі гуділи, в кишенях пусто, аж гуло».
Зате пошикували на славу.
Знай наших!

**********************************************************************************************************************

із життя

моцик«Єдино правильне рiшення»

Це було всередині 70-х минулого століття. Редактором нашої газети «Радянське село» працював Геннадій Костянтинович Іваненко. Я трудився завідуючим сільгоспвідділом редакції. І ось до нас прибув за направленням партійних органів Толя Мазур. Заступником редактора.
Що можна було про нього сказати? Та багато чого. Загалом Анатолій Григорович був непоганим журналістом і добрим товаришем колегам. Єдина його біда (чи вада, чи хтозна як і назвати?) — була надзвичайна, образно кажучи «швидкострільність» мови. Коротше, його думка ніколи не встигала за словами. Та це ще не все. Толя дуже любив вихвалятися, який він майстер на всі руки. І медиком (за його словами) він міг бути, і юристом, і на всіх видах транспорту нібито уміє їздити… Та ще й кілька разів на день… сам себе любив хвалити. На наше зауваження, як завжди, скоромовкою, жартома відповідав: «Якщо сам себе зранку не похвалиш, то до вечора, як обпльований!»
Та все було б нічого — балачки вони балачками й лишалися. Біда в іншому: Толя і на ділі старався довести, який він умілець і всезнайка.
Одного (сумного чи веселого, як подивитися) дня трапилася така пригода. В редакції одержали новенький, ще не об’їжджений мотоцикл з коляскою МТ-10. Гарна машина, слід сказати. Але «слабував» наш МТ (певно, конструкторський недоробок) одним: від перегріву і різкої зміни температури швидко виходили з ладу головки циліндрів.
І ось одного разу Толя вирішив проїхатися «на район» мотоциклом.
Іваненко, вже непогано вивчивши свого зама, попередив:
— Дивись, Анатолію, будь акуратним! Бо я тебе знаю!
— Та Ви що? Та я!.. Та в мене!.. — затараторив Толя.
— Та їдь уже!.. — відмахнувся редактор, заглиблюючись у папери.
І Толя поїхав…
А десь під обід під вікнами редакції зупинився бензовоз, який притягнув… мокрого в багнюці мотоцикла із таким же мокрим і брудним горе-водієм Толею Мазуром. І, звісно ж, «накрились» головки циліндрів. До речі, на той час — страшенний дефіцит…
Звичайно, після цього «монолог» редактора був неперевершений. Зміст його історія замовчує. А Толя після «теплої» розмови з шефом ходив по кабінетах і все нам пояснював: «Я виїхав на місток. А назустріч вантажівка. Я прийняв єдино правильне рішення — направити мотоцикла у ставок…»
Можна собі уявити, як здіймали на кпини колеги, та й не тільки, нерадивого «мотоцикліста» Толю Мазура і його «єдино правильне рішення». А він і у вус не дув. Таким він уже був хлопцем — веселим, добрим, непередбачуваним, своєрідним — одним словом, як тепер модно говорити, — креативним. А що? Може, такі ще й потрібніші, ніж виважені, правильні, передбачувані? А ви як думаєте?

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
297
1575
8882
17858
28589
79093
1791952

Прогноз
1704

11.02%
7.36%
13.83%
0.57%
0.33%
66.89%
Online (15 minutes ago):12
12 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.188