Який домисел? Це ж брехня!..

Останні новини

  • Електрокардіограф — екстреній медицині
    Нещодавно для підстанції екстреної медичної допомоги Козельщинського району придбано електрокардіограф з функцією дистанційної передачі ЕКГ – «ЮКАРД100».
  • ЩО ТО ЗА РОСЛИНА — «ХІРУРГ» БЕЗ НОЖА?
    «Чула, що є така рослина, яку називають «хірург без ножа». Кажуть,  що є цілющі рецепти застосування її від варикозу, навіть при відкритих виразках. Чи правда це? Розкажіть, будь ласка, про неї. А.САВЕЛІНА»
  • ПОПЕРЕДИТИ, ЩОБ ЖИТИ
    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я,  від 30 до 50% випадків раку можна уникнути, якщо щорічно проходити профілактичні обстеження. Адже на початкових стадіях онкозахворювання значно краще піддається лікуванню. Симптоми, що можуть з’являтися у процесі розвитку хвороби, залежать від її виду.

Який домисел? Це ж брехня!..

журналістЦе було у 80-і роки минулого століття. Я працював тоді власкором «Кіровоградської правди». Якось прибув у відрядження в один із районів області. За звичаєм, перш за все, завітав до колег у редакцію районної газети, де редактором віднедавна працював мій однокашник по Київському університету Толя.
Не встиг ступити на поріг редакції, як назустріч стрімко вибігає явно розгніваний літній чоловік з буйною сивою шевелюрою.
— Ідіоти, писаки хренові, матір вашу! — репетує дядько, вже простуючи по вулиці. — Морди б вам понабивати за таку писанину!..
Заходжу в кабінет до редактора.

— Привіт, Толику! — вітаюся. — Що у вас тут трапилося?
— Та не питай! — відмахується червоний, як рак, колега. — Тут таке, що впору повіситися!..
Трохи заспокоївшись, редактор повідав мені дещо кумедну і водночас неприємну історію.
Невдовзі після того, як Анатолія було «засватано» на редактора, прибув до них на практику слухач факультету журналістики з вищої партійної школи. А було це якраз напередодні Шевченківських днів — 8-10 березня.
Редактор і направив практиканта в одне із господарств району, де жив і трудився механізатором повний тезко великого Кобзаря Тарас Григорович Шевченко. Мовляв, напиши, як живеться-множиться тезкові поета.
— Словом, — дав напутнє слово Анатолій, — як журналіст, зроби щось оригінальне і цікавеньке для читача. Тобі карти в руки!
— Якби ж то я знав, якого телепня мені прислала ота ВПШ! — схопився за голову Анатолій. — Я ж і сам недавно у районі, всіх людей не знаю, а тут…
Отже, написав практикант нариса. Прочитав його редактор. Загалом непогано. Ну, звичайно, молодий автор, як і всі початківці, дещо захоплювався описом природи. Зовсім мало повідав про робочі будні героя, а наголошував на тому, що Тарас Григорович знає напам’ять ледь не всю поезію свого геніального тезка, любить співати українських пісень, ледь не щоденно одягає вишиванку, і головне — майстерно грає на бандурі.
— Знаєш, — каже Толя, — у мене й виникли певні сумніви, хотів уже передзвонити до господарства.
А потім, як це часто буває, викликали у райком на чергові ЦВ («цінні вказівки»). «Текучка» завертіла, було не до того.
Отож після незначної правки нарис побачив світ. А два дні потому…
До редакції залетів розлючений згаданий чоловік із газетою у руках.
— Що ви понаписували?! — горланив він на всю редакцію. — Та з мене ж усі механізатори, все село регочеться! Я ж тієї бандури в очі не бачив, а тут тільки й глумливі: «Тарасе, зіграй на бандурі!». А українські пісні? Мені ведмідь на вухо наступив! Я тільки за чаркою можу щось підмугикувати, та й то!.. І вишиванки у мене зроду не було! Вобщем, пишіть опровєрженіє!
Молодий автор, викликаний «на килим», щось белькотів на кшталт:
— Це ж був… літературний домисел, щоб цікавіше було… Адже це допускається!
— Який, в… матері, домисел! Це ж брехня!!! — не вгавав вкрай обурений чоловік.
Анатолію ледве вдалося заспокоїти чоловіка, відмовити йти зі скаргою у райком, не звертатися в інші інстанції. Мовляв, зробимо відповідні висновки.
Забігаючи дещо наперед, скажу, що колега дійсно зробив «правильні висновки». Написав горе-журналісту позитивний відгук про практику і з легким серцем відпустив його передчасно додому — «практикуватися» біля домашніх млинців та вареників. Чому любитель «літературних вимислів» був, судячи з усього, дуже задоволений. Як складалася його майбутня творча доля, невідомо. А для кожного журналіста-практика цей випадок повинен стати добрячим приводом для роздумів. Чи не так, колеги?

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
2764
2743
9690
20240
56288
56951
1740558

Прогноз
2880

11.29%
7.10%
13.89%
0.57%
0.34%
66.81%
Online (15 minutes ago):29
29 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.94