Бджоли-«бандерiвцi»

Останні новини

  • СОТНЯМ МАТЕРІВ «СЕМАФОР» ТАК І НЕ ВІДКРИВСЯ…
    До війни у Лутовинівці був дерев’яний театр. А де зараз церква — стояв будинок, де жили робітники, які будували Гришино-Рівненську залізницю (від неї зберігся насип, який був зроблений перед Першою Світовою війною). Ще при царизмі мій дід разом з іншими чоловіками возили туди возами землю і висипали, утворюючи насип. По тій залізниці до Другої Світової бігали маленькі паровози («кукушки»).
  • 68 днів крові, страждань і поразок...
    Прийнявши остаточне рішення про здійснення «визвольного походу» Червоної армії в Європу, сталінське керівництво 13 червня 1941 року привело радянську військову машину в рух, який мав незворотній характер. Імовірною датою початку війни мало стати 6 липня 1941 року. Але за два тижні до радянського наступу німці розпочали операцію «Барбароса». Своїм нападом 22 червня 1941року Адольф Гітлер зірвав сталінський план війни, перенісши її на територію СРСР. Гітлер не дозволив Йосипу Сталіну вести війну так, як той хотів, змусивши робити те, до чого не готувалися, — оборонятися.
  • …І ЛЮБИЛА ВИШИВАТИ ГЛАДДЮ
    Моя бабуся Поліна Григорівна Гадзюра (Кравченко) народилася у селі Задовзі 7 січня 1924 року у багатодітній сім’ї Килини та Григорія (у батьків було шестеро дітей — п’ять дочок і один син, наймолодшенький) на хуторі Кравчени. Хоча діток було багато і часи були нелегкі, всі були здорові, червонощокі, дівчата мали густі, довгі, пишні коси.

Бджоли-«бандерiвцi»

бджолиОх і живучі ці бандерівці! Вже 100 років Москва з ними бореться, а їх усе більше й більше. Дивись, ще й Москву поборють!

Було це року 2014. Розповів мені про цю подію пасічник дід Панас, із Донеччини. Ми, бджолярі, як рибалки, завжди спільну мову знайдемо. Спочатку, звісно, про бджіл. А потім і про мед, і про те, що на пасіці та довкола неї трапляється.
Є багато порід бджіл. Є африканські сумирні бджоли, які взагалі не мають жала. Є амазонські бджоли, які навіть слона можуть завалити.
Це бджоли-вбивці.

У наших краях теж відомі декілька порід. Сірі кавказькі — працелюбні бджілки, довший хоботок мають, глибоко нектар дістають, але не дуже плодовиті. Жовті італійські — надто плодовиті, вони самі свій мед і поїдають. Українські карпатські — хороші бджоли, маток -карпаток — для розплоду беремо.
Та найпоширеніші у нас українські степові бджоли. Ці і плодяться в міру, і мед носять, і не надто агресивні. Єдиний недолік — страшенно не люблять, коли у вулик заглядаєш у неурочний час. О, тоді тримайся, дадуть «меду». Але ми до них призвичаїлися, пасічникуємо.
Дід Панас тримав саме українських бджіл. Він і цього року, як завжди, навесні виїхав за взятком на акацію, у лісосмугу. Акація вже білі зубчики показала, але ще повністю не розцвіла. Бджілки нишпорили довкола, шукали, чим би підкріпитися після довгої зими. Панас ладнав рамки і вощину, бо от-от піде взяток.
І тут із лісосмуги вийшли троє у камуфляжі з автоматами.
— Дєд, давай мнє мьод.
— Де я вам його візьму? Ще не пора, та й мед просто так не візьмеш. Нема меду.
— Што, пчьоли єсть, а мьода нету? Ти што, бандеровєц? Пасматрі, кто перед тобой стоіт!
І цибатий гицель підійшов упритул, гордо показав денеерівську нашивку на рукаві. Панас злякано зиркнув, і поспіхом став заперечувати.
— Ні, ні, хлопці, ви що! Я ні, мене за часів Бандери ще й на світі не було. — Тихо додав: — Хай Бог боронить! — і голосніше, — Але ж меду нема.
 — Давай мьод, а то сами возьмьом! — рявкнув третій.
Він підійшов до багатокорпусного вулика, поштовхав його автоматом, а потім штовхнув і перекинув. Мабуть, думав, що мед із вулика так і потече.
Тут-то й почалася вистава. Єдиний глядач — дід Панас — побіг у кущі, заховався подалі. Бджоли хмарою обсіли хоробрих вояків неіснуючої Донецької республіки. Бандити почали руками махати, відганяти бджіл, що, як відомо, комах ще більше дратувало. Не знаючи, як відігнати бджіл, вони почали стріляти по них із автоматів. Що таке автомат Калашникова, бджоли не знають, а тому жалили ще дужче.
— Бандера!!! — почав кричати хоробрий денеерівець, шукаючи очима діда.
— Гдє бандеровци?! — злякано озирнувся інший, і також шмальнув з автомата по кущах.
Бджоли дали такого жару, що хоробрі вояки сміливо кинулися утікати! А бджоли наздоганяли й жалили.
Крики цих ласих до меду почули в їхньому ж таки таборі, який неподалік був у «зеленці», тобто у лісосмузі.
«Бандеровци!!!» — перелякано неслося табором. Усі схопилися за зброю, стали стріляти у бік, звідки доносилося оте «бандеровци!».
Тим часом запустили установку «Град». Шмальнули дюжиною снарядів з «Граду». Та так, що у лісосмузі прогалина з’явилася. Благо, снарядів удосталь. Путін «гуманітарною» допомогою присилає.
Дві години шмалили по «бандерівцях». Лісосмугу кулями і снарядами викосили вщент.
Там десь їхня трійка ласих до меду й залишилися. Наїлися — більше не попросять.
 Але… Що варте для Путіна життя якихось трьох посіпак? Про них навіть не згадали. Туди їм, дурням, і дорога!

Євген Ейсмонт

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
2106
1510
3466
13026
38274
60361
1861998

Прогноз
2016

10.73%
7.97%
13.56%
0.61%
0.33%
66.80%
Online (15 minutes ago):150
150 guests
no members

Ваш IP:54.227.76.180