Веселий вареник

Останні новини

  • Жити з людьми, жити для людей
    У ці дні близькі, рідні та друзі вшановують пам’ять Дмитра Івановича Піщаного і засвідчують йому свою повагу. Адже на 40-й день після смерті людини її душа постає перед Всевишнім, щоб дізнатися про своє місце у потойбічному світі. Тож нехай моя розповідь про Дмитра Івановича стане вагомим аргументом на користь його душі.
  • Щоб не плакать, сміємося…
    Ніхто не хоче бути батьками дитини з особливими потребами, не планує цього, коли уявляє себе батьком або матір'ю. На жаль, це — сліпа лотерея, від участі в якій не застрахований ніхто.
  • ДЛЯ НЕЇ ХОРІШКІВСЬКА ЗЕМЛЯ СТАЛА РІДНОЮ
    Із Сибіру — до ХорішокКоли онуки були малими (а їх у Раїси Єгорівни четверо: три хлопці й одна дівчина), вони сідали гуртом, брали географічний атлас, і бабуся Рая починала «урок географії»:— Дивіться, діти, де ваша бабуся навчалася, де жила і звідки сюди приїхала. А показувати було що… Ось тут, у Забайкаллі (Читинська область), народилася... Ось сюди, на Алтай, маленькою — у дитинстві боліли суглоби — медсестра возила дівчинку лікуватися. Середню й вищу освіту здобула у Тюменській області, вивчившись на вчителя російської мови та літератури. На четвертому курсі вийшла заміж, народила доньку; працювала у Бєлгородській області…

Веселий вареник

Бджоли-«бандерiвцi»

бджолиОх і живучі ці бандерівці! Вже 100 років Москва з ними бореться, а їх усе більше й більше. Дивись, ще й Москву поборють!

Було це року 2014. Розповів мені про цю подію пасічник дід Панас, із Донеччини. Ми, бджолярі, як рибалки, завжди спільну мову знайдемо. Спочатку, звісно, про бджіл. А потім і про мед, і про те, що на пасіці та довкола неї трапляється.
Є багато порід бджіл. Є африканські сумирні бджоли, які взагалі не мають жала. Є амазонські бджоли, які навіть слона можуть завалити.
Це бджоли-вбивці.

«А й справдI, воно менI нужне?..»

karikatura ushanka ravshan egamberdiev 10729На хуторі Худенках, де пройшло моє дитинство, було у кінці 50-х років минулого століття щось трохи більше двох десятків осель. Жили тут дві багатодітні сім’ї — по семеро і більше дітей. Усі вони зростали, як правило, працьовитими, уміли постояти за себе. «Зірок» у науках не знімали, але лайливими були — до неможливості. Ми, інші хутірські діти, з самого малечку пізнавали від них новий курс наук зі вживання… матюків та й, що гріха таїти, інших «заборонених» речей.

Який домисел? Це ж брехня!..

журналістЦе було у 80-і роки минулого століття. Я працював тоді власкором «Кіровоградської правди». Якось прибув у відрядження в один із районів області. За звичаєм, перш за все, завітав до колег у редакцію районної газети, де редактором віднедавна працював мій однокашник по Київському університету Толя.
Не встиг ступити на поріг редакції, як назустріч стрімко вибігає явно розгніваний літній чоловік з буйною сивою шевелюрою.
— Ідіоти, писаки хренові, матір вашу! — репетує дядько, вже простуючи по вулиці. — Морди б вам понабивати за таку писанину!..
Заходжу в кабінет до редактора.

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
151
2215
7201
16987
42655
57730
1924109

Прогноз
1920

10.49%
8.44%
13.34%
0.61%
0.32%
66.80%
Online (15 minutes ago):76
76 guests
no members

Ваш IP:54.173.237.152