Різдво без коханого

Останні новини

  • ХАЙ КВІТНУТЬ БУЙНИМ ЦВІТОМ ПАШКІВСЬКІ «МАЛЬВИ» І ПІДРОСТАЮТЬ ЇХНІ «МАЛЬВІНКИ»!
    Нещодавно у Пашківці сталася приємна, хоча й не розпіарена (як нині прийнято говорити) подія: своє перше десятиріччя відзначив місцевий вокальний аматорський колектив «Мальви» Пашківського сільського клубу.
  • Я БАГАТА СВОЄЮ РОДИНОЮ ТА ЛЮДЬМИ, ЯКІ МЕНЕ ОТОЧУЮТЬ
    Всього було у моєму житті — і радощі свої, і прикрощі. Народилася і виросла я у селі Сушках, точніше на хуторі Кринки, який місцеві називали «Крим», бо його вуличка пролягала побіля ставка з вербами та верболозами. Багато дітвори там росло. Весело було. На дорозі пиляки було по кісточки, так що курява стояла стовпом майже цілий день. Благо, що поряд ставок, тож з дороги — шубовсть прямо у воду!
  • До 100-рiччя вiд дня народження Олеся Гончара: улюбленi цитати
    «Всяке буття є страждання, так східні мудреці вчать. Нірвана, кажуть. Стану нірвани, мовляв, треба досягти, ото й буде повне щастя по—нашому. А щоб нірвана тобі відкрилась, мусиш зректися всього земного, подолати в собі жагу життя, звільнитись від усяких бажань та суєти, цілком віддатися спогляданню. Однак щодо Баглая, то в нього філософія інша: труд звеличує людину. Звісно, не скотячий. Не тільки ради шлунка. І не пустопорожній, не на холостому ходу.  Бо такого в нас чи не найбільше, про декого справді можна сказати: житимеш довго, але даремно.» («Собор»)

Різдво без коханого

Різдо безВона не знає, як далі без нього жити. Якби Господь подарував їм хоча би ще одну маленьку зустріч! Тоді сказала б, як сильно любить.
Та вона вірить, що у цей святковий час коханий зможе побачити й відчути все, що криється в її серці. Хоча… воно давно вже не належить їй. Сергій був і завжди буде його законним власником.

Холодні вечори часто навіюють спогади про їхню першу зустріч. Той дощовий вечір здавався найгіршим у житті. Олена — у красивій сукні, у туфлях на високих підборах поспішала на корпоративну вечірку. І раптом перечепилася й упала. Напевно, у найбільшу калюжу. Це було жахливо! Але Сергій не розгубився і навіть не засміявся — одразу підбіг, допоміг підвестися. Та вечірнє вбрання було зіпсоване. Хлопець люб’язно запропонував чарівній незнайомці зайти у дім, аби переодягнутися, але це було неприйнятним для неї. Тоді наполіг, що проведе додому. Олена, зніяковівши, відмовила, хоча всією душею сподівалася, що хлопець не залишить її саму. І він не залишив! Віддав свою куртку, а сам тремтів від холоду, хоча запевняв у протилежному.
Якою ж цікавою видалася прогулянка додому! Сергій усіляко намагався відволікти дівчину від неприємності, що трапилася. І йому це вдалося. Олена навіть перестала помічати, що люди скоса дивляться на неї, адже всім єством намагалася вловити кожне слово молодого чоловіка, кожен жест. Здавалося, що вони — старі добрі друзі, хоча познайомилися годину тому. Тоді Олена й закохалася у Сергія, у його щиру, непідкупну турботу й ніжність. Вона не раз чула історії про споріднені душі, та вважала це все маячнею… До зустрічі з долею.
Той Новий рік вони зустріли вдвох. Але Сергій понад усе любив Різдво! «Немає величнішого свята на Землі, ніж народження нашого Господа», — завжди повторював, і лише поряд із коханим Олена змогла відчути справжню радість цього свята.
Дівчина ніколи не забуде затишку Сергієвої оселі. Для затятого холостяка там було аж надто по-домашньому. Відчуття душевного тепла, що невимушено витало у повітрі, завжди надавало їй сил і жаги до життя.
Обранець Олени одразу сподобався її батькам, а серце матері ніколи не обманеш.
…Вони побралися через два місяці після знайомства. Та, на жаль, надто мало часу для щастя їм було відміряно. Заради ще однієї миті з єдиним Олена готова знову та знову переживати страшну розлуку. Але навіть на це у неї немає права.
Якби коханий тільки знав, що сниться їй кожної ночі. Та як боляче, прокинувшись, розуміти: це лише сон, і вона ніколи більше не відчує тепла рідних рук.
Клята війна забрала Сергія, потягнула у свої чорні тенета. «Чому? Чому він? І що він хотів довести? Чому пішов добровольцем? Хіба це було вартим розлуки зі мною?»
Та насправді Олена пишається чоловіком! Просто їй нестерпно боляче жити далі. А ще боляче від того, що не встигла сказати про найголовніше. Їхня найзаповітніша мрія здійсниться — у них буде син. І матуся обов’язково розповість йому про найкращого у світі татка-героя.
«Не хвилюйся, любий, усе в нас буде добре, адже вже скоро ти знову будеш обіймати мене… руками нашого сина. Тільки тепер я так боюся Різдва, адже не знаю, як святкувати його без тебе!»

Юлія ШИРА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
60
2041
5758
13457
40736
66381
1668055

Прогноз
2640

11.70%
6.21%
14.17%
0.58%
0.35%
67.01%
Online (15 minutes ago):10
10 guests
no members

Ваш IP:54.80.87.166