Соло для вас, жінки-педагоги!

Останні новини

  • СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЗА РАХУНОК БЛИЖНЬОГО: ОСОБЛИВІСТЬ МЕНТАЛІТЕТУ ЧИ ВИКЛЮЧЕННЯ З ПРАВИЛ?
    У горах Японії зник рятувальний вертоліт із людьми на борту. На фестивалі в Іспанії впала дерев’яна конструкція, постраждали 130 осіб. Французькі винороби створили вино блакитного кольору. У Єгипті знайшли сир віком понад 3000 років; на заході Румунії — стародавню фортецю, якій приблизно 3400 років; а в Австралії — рідкісний набір зубів гігантської доісторичної мега-акули, яка жила 25 мільйонів років тому. У Білорусі легалізували онлайн-казино.
  • НАЙКОРОТШИЙ ШЛЯХ ДО МЕТИ — ПРЯМИЙ
    Засновник компанії Amazon став найбагатшою людиною в сучасній історії – капітал 54-річного Джеффа Безоса перевищив позначку в 150 мільярдів доларів. Браузер Chrome отримав масштабне оновлення: нова версія використовуватиме на 13% більше оперативної пам’яті, ніж зараз. Учені перерахували площу річок на Землі: вона виявилася майже вполовину більшою, ніж вважалося. У Вірменії чоловік 23 роки самостійно будував підземний храм за допомогою долота й молотка. У Нігерії жертвами повені стали 44 людини; в Японії ж через ливні загинули майже 220 людей.
  • ЦИВІЛІЗАЦІЯ: ПЛЮСИ — ПРИМНОЖУВАТИ, МІНУСИ — НІВЕЛЮВАТИ
    Уперше за 11 років делегації КНДР і Південної Кореї уклали угоду про відновлення військової комунікації. Американець протягом 18 років використовував у лотереї одні й ті ж числа і виграв $2 мільйони. Сполучені Штати готуються залишити ООН. У Китаї внаслідок стихії випав дощ із креветками, морськими зірками та восьминогами. У Нігерії син поховав батька у новому BMW за 88 тисяч доларів, не встигнувши порадувати його новим автомобілем за життя. У Японії стався потужний землетрус: троє загиблих, понад 200 поранених. А у Верховні Раді знову сталася бійка між депутатами…

Соло для вас, жінки-педагоги!

урокЗ прадавніх часів учителів велично шанували, знімали капелюха, зустрічаючи на вулиці.
Це вони учили нас читати, писати, рахувати, поважати старших; вказували, як віднайти для кожного ту життєву стежину, котра б вела нас у зоряне небо, до життєвої мрії. І ось щороку, ранньої весни маємо нагоду згадати дорогих і незабутніх жінок-педагогів. Багатьох із них, хто старший за віком, уже й немає серед нас. Та в серцях наших їхній образ залишається назавжди. Хай кожен згадає своїх. І вони нас обов’язково почують…

Наша, моя перша вчителька Ольга Григорівна. З першої хвилини уроку і до останньої — зібрана, організована. Педагог повоєнного періоду, можливо, навіть фронтовичка. Найголовнішим для неї, я тепер добре розумію, був результат. Любов до дітей, про яку так багато писав у своєму п’ятитомнику академік Сухомлинський, була особливою. Найбільше Ольга Григорівна любила дітей тоді, коли у класі під час уроку западала така тиша, що чути було, як і муха пролетить. Усі працюють.
— А ти чого не працюєш? — зверталася до того учня, у кого щось не «клеїлося» у зошиті. А потім додавала улюблену фразу:
— Не можеш чи не хочеш?
Цей принцип пізніше я почув і в армії. Командири до вищесказаного додавали ще й таке:
— Не можеш — навчимо, не хочеш — примусимо!
Дивись, ось так і вміння з’являлося, і знання карбувалися в пам’яті.

Ніна Іванівна за фахом була мовником. Їй подобалося, щоб частини мови (іменники, прикметники, дієслова, числівники) знали «назубок». Особливо добре студіювали числівники, у тому числі й складені.
Викладала Ніна Іванівна ще й інший предмет — домоводство. Як потім життя підтвердило — такий важливий предмет. Якщо говорити сучасною мовою, то вчила створювати дизайн: тримати лад у домі, правильно організувати побут. А ще Ніна Іванівна учила штопати шкарпетки. Тепер цього вже майже ніхто і не робить. Але інколи хочеться пригадати, як свою латку прилаштувати: підбираю голку-нитку — і за роботу. Пам’ятаю, як хрестиком вишивати, а ось як гладдю мережити — забув. Гладдю добре вишивала мама — такі вишукані квіти виходили! І коли перші промені сонця заглядали у вікно нашої оселі, то потрапляли якраз на рушники. І тоді квіти, вишиті таким чином, немов оживали.

Географ Марія Євлампіївна — як зараз перед очима — струнка, висока, з довжелезною указкою (метра з півтора). Це щоб дотягнутися нею і до Японії, і до Гренландії. Біля великих карт була, як у себе вдома: про кожну країну могла розповідати годинами. Ми слухали її з відкритими ротами. І, мабуть, не один хлопець чи дівчина потайки мріяли: от би побувати у тій же Франції, Англії, чи в Іспанії. Аж трішки сумно стало: ті дитячі мрії для багатьох моїх ровесників так і залишилися лише мріями. Розумію, що, певно, не вдасться мені побачити єгипетські піраміди, сфотографуватися у Парижі на фоні Ейфелевої вежі чи відвідати музей художника Вінсента ван Гога у Нідерландах.

А хіба можна забути учительку української мови та літератури у старших класах Ніну Терентіївну? Уроки літератури, нею проведені, — це театр, сцена; а ми, дев’ятикласники, її артисти. Літературні твори вивчали за її методикою. Кожному учневі Ніна Терентіївна призначала якусь роль. І нам було так хвилююче і радісно від цього!

Олена Давидівна викладала хімію. Складнувато давався мені цей предмет. Ледь «натягував» на четвірку. Усе на формулах, у скляночках та пробірках. А почнеш змішувати, то все шипить, сичить.
Добре запам’яталися особливості соляної, сірчаної кислот. А найкраще врізалася у пам’ять формула води — H2O. Кажуть, класний фільм під такою назвою видала американська кіностудія. Треба переглянути. А загалом хімія — серйозна наука. І нині час від часу заглядаю у цей підручник.

Якби всі предмети читали так, як Галина Михайлівна свою фізику, то відстаючих у наших класах, напевно, не було б. Про складні речі вона могла розповісти так просто і зрозуміло, що додаткові коментарі були зайвими.

Днями розмовляв зі своїм земляком і ровесником Володимиром Ткаченком. З дружиною Галею він часто буває у православній церкві. Розповів, що часто заходить туди й Алла Данилівна — наша учителька іноземної мови, англійської. Соромно зізнатися, але п’ятдесят літ тому дехто з нас, та і батьки теж, були такої думки, що іноземна мова для нас була немов і зайвою. «І взагалі, чи знадобиться вона нам у житті?», — дехто розмірковував, — за кордон же їхати не збираємося...» А воно, бач, як доводиться їхати — нині і молоді, і не дуже, прагнуть туди потрапити.
Свій урок англійської Алла Данилівна починала з однієї фрази: «I love you, children!».
Скільки літ минуло відтоді, а слова, сказані Аллою Данилівною «Я люблю вас, діти!» зігрівають наші серця…

Олесандр СИНЯГІВСЬКИЙ,
смт Козельщина

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
96
1635
14236
14236
36317
54269
1538995

Прогноз
1992

12.05%
5.85%
14.54%
0.51%
0.37%
66.68%
Online (15 minutes ago):14
14 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.109