Соло для вас, жінки-педагоги!

Останні новини

  • МЕДИЧНА РЕФОРМА: ВІД СЕЛА ДО СЕЛА, ВІД ПАЦІЄНТА ДО ЛІКАРЯ…
    Сушківська амбулаторія залишилася без власного сімейного лікаря. А ще кілька років тому місцева громада раділа: їм удалося за підтримки районної влади, фінансування тоді ще Пригарівської сільської ради, а також  завдяки ентузіазму та коштам місцевих фермерів, населення перетворити Сушківський ФАП на комфортну амбулаторію, забезпечити її кадрами, перш за все — молодим сімейним лікарем; купити автомобіль…
  • Найзатребуваніший сервісів Міністерства юстиції України
    Одним із найпопулярніших і найзатребуваніших сервісів Міністерства юстиції України насьогодні є видача свідоцтв про народження дітей безпосередньо у пологовому будинку.
  • ДЕ НА ПОЛТАВЩИНІ НАЙБІЛЬШЕ ХВОРІЮТЬ НА ГРИП ТА ГРВІ
    Протягом минулого тижня (станом на 28 січня) на Полтавщині продовжується сезонний підйом захворюваності на гострі респіраторні інфекції.

Соло для вас, жінки-педагоги!

урокЗ прадавніх часів учителів велично шанували, знімали капелюха, зустрічаючи на вулиці.
Це вони учили нас читати, писати, рахувати, поважати старших; вказували, як віднайти для кожного ту життєву стежину, котра б вела нас у зоряне небо, до життєвої мрії. І ось щороку, ранньої весни маємо нагоду згадати дорогих і незабутніх жінок-педагогів. Багатьох із них, хто старший за віком, уже й немає серед нас. Та в серцях наших їхній образ залишається назавжди. Хай кожен згадає своїх. І вони нас обов’язково почують…

Наша, моя перша вчителька Ольга Григорівна. З першої хвилини уроку і до останньої — зібрана, організована. Педагог повоєнного періоду, можливо, навіть фронтовичка. Найголовнішим для неї, я тепер добре розумію, був результат. Любов до дітей, про яку так багато писав у своєму п’ятитомнику академік Сухомлинський, була особливою. Найбільше Ольга Григорівна любила дітей тоді, коли у класі під час уроку западала така тиша, що чути було, як і муха пролетить. Усі працюють.
— А ти чого не працюєш? — зверталася до того учня, у кого щось не «клеїлося» у зошиті. А потім додавала улюблену фразу:
— Не можеш чи не хочеш?
Цей принцип пізніше я почув і в армії. Командири до вищесказаного додавали ще й таке:
— Не можеш — навчимо, не хочеш — примусимо!
Дивись, ось так і вміння з’являлося, і знання карбувалися в пам’яті.

Ніна Іванівна за фахом була мовником. Їй подобалося, щоб частини мови (іменники, прикметники, дієслова, числівники) знали «назубок». Особливо добре студіювали числівники, у тому числі й складені.
Викладала Ніна Іванівна ще й інший предмет — домоводство. Як потім життя підтвердило — такий важливий предмет. Якщо говорити сучасною мовою, то вчила створювати дизайн: тримати лад у домі, правильно організувати побут. А ще Ніна Іванівна учила штопати шкарпетки. Тепер цього вже майже ніхто і не робить. Але інколи хочеться пригадати, як свою латку прилаштувати: підбираю голку-нитку — і за роботу. Пам’ятаю, як хрестиком вишивати, а ось як гладдю мережити — забув. Гладдю добре вишивала мама — такі вишукані квіти виходили! І коли перші промені сонця заглядали у вікно нашої оселі, то потрапляли якраз на рушники. І тоді квіти, вишиті таким чином, немов оживали.

Географ Марія Євлампіївна — як зараз перед очима — струнка, висока, з довжелезною указкою (метра з півтора). Це щоб дотягнутися нею і до Японії, і до Гренландії. Біля великих карт була, як у себе вдома: про кожну країну могла розповідати годинами. Ми слухали її з відкритими ротами. І, мабуть, не один хлопець чи дівчина потайки мріяли: от би побувати у тій же Франції, Англії, чи в Іспанії. Аж трішки сумно стало: ті дитячі мрії для багатьох моїх ровесників так і залишилися лише мріями. Розумію, що, певно, не вдасться мені побачити єгипетські піраміди, сфотографуватися у Парижі на фоні Ейфелевої вежі чи відвідати музей художника Вінсента ван Гога у Нідерландах.

А хіба можна забути учительку української мови та літератури у старших класах Ніну Терентіївну? Уроки літератури, нею проведені, — це театр, сцена; а ми, дев’ятикласники, її артисти. Літературні твори вивчали за її методикою. Кожному учневі Ніна Терентіївна призначала якусь роль. І нам було так хвилююче і радісно від цього!

Олена Давидівна викладала хімію. Складнувато давався мені цей предмет. Ледь «натягував» на четвірку. Усе на формулах, у скляночках та пробірках. А почнеш змішувати, то все шипить, сичить.
Добре запам’яталися особливості соляної, сірчаної кислот. А найкраще врізалася у пам’ять формула води — H2O. Кажуть, класний фільм під такою назвою видала американська кіностудія. Треба переглянути. А загалом хімія — серйозна наука. І нині час від часу заглядаю у цей підручник.

Якби всі предмети читали так, як Галина Михайлівна свою фізику, то відстаючих у наших класах, напевно, не було б. Про складні речі вона могла розповісти так просто і зрозуміло, що додаткові коментарі були зайвими.

Днями розмовляв зі своїм земляком і ровесником Володимиром Ткаченком. З дружиною Галею він часто буває у православній церкві. Розповів, що часто заходить туди й Алла Данилівна — наша учителька іноземної мови, англійської. Соромно зізнатися, але п’ятдесят літ тому дехто з нас, та і батьки теж, були такої думки, що іноземна мова для нас була немов і зайвою. «І взагалі, чи знадобиться вона нам у житті?», — дехто розмірковував, — за кордон же їхати не збираємося...» А воно, бач, як доводиться їхати — нині і молоді, і не дуже, прагнуть туди потрапити.
Свій урок англійської Алла Данилівна починала з однієї фрази: «I love you, children!».
Скільки літ минуло відтоді, а слова, сказані Аллою Данилівною «Я люблю вас, діти!» зігрівають наші серця…

Олесандр СИНЯГІВСЬКИЙ,
смт Козельщина

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1112
2177
10806
16987
46260
57730
1927714

Прогноз
1656

10.48%
8.47%
13.32%
0.61%
0.32%
66.80%
Online (15 minutes ago):26
26 guests
no members

Ваш IP:3.84.243.246