ПРО СПОРТ, НАТХНЕННЯ І МРІЇ

Останні новини

  • МЕДИЧНА РЕФОРМА: ВІД СЕЛА ДО СЕЛА, ВІД ПАЦІЄНТА ДО ЛІКАРЯ…
    Сушківська амбулаторія залишилася без власного сімейного лікаря. А ще кілька років тому місцева громада раділа: їм удалося за підтримки районної влади, фінансування тоді ще Пригарівської сільської ради, а також  завдяки ентузіазму та коштам місцевих фермерів, населення перетворити Сушківський ФАП на комфортну амбулаторію, забезпечити її кадрами, перш за все — молодим сімейним лікарем; купити автомобіль…
  • Найзатребуваніший сервісів Міністерства юстиції України
    Одним із найпопулярніших і найзатребуваніших сервісів Міністерства юстиції України насьогодні є видача свідоцтв про народження дітей безпосередньо у пологовому будинку.
  • ДЕ НА ПОЛТАВЩИНІ НАЙБІЛЬШЕ ХВОРІЮТЬ НА ГРИП ТА ГРВІ
    Протягом минулого тижня (станом на 28 січня) на Полтавщині продовжується сезонний підйом захворюваності на гострі респіраторні інфекції.

ПРО СПОРТ, НАТХНЕННЯ І МРІЇ

теніс4Як почнеш, так і завершиш — стверджує гарна українська промовка. Гарними спортивними справами наповнився перший місяць року — січень. Уже традиційно організатори від спорту проводять чемпіонат Козельщинського району та відкритий турнір з цього виду спорту серед ветеранів. Отже, мова сьогодні іде про чемпіонат.
…П’яте січня, дев’ята година ранку. Спортивний зал Козельщинської школи переповнений. Очільник Козельщинської об’єднаної територіальної громади Олександр Троцький, вітаючи учасників, відзначив належні умови для розвитку настільного тенісу, зокрема закуплені фірмові тенісні столи, на яких не соромно проводити змагання і значно вищого рівня. Згадав Олександр Андрійович і свою причетність до цього виду спорту. Пригадав і оті перші покручені, облущені столи, де замість сітки ставили сторч книги відповідного розміру...

теніс2дсА було і таке: спортзал розміщувався у… храмі

У моїй пам’яті теж спливли події тридцятирічної давності. Мені ще зі шкільної лави надзвичайно подобався настільний теніс як вид спорту, бо віковий діапазон у ньому майже необмежений — від шкільного й аж до похилого віку. Отож захотілося розвинути його і в Козельщинському районі. Де тільки не починали тренуватися: і в підвальному приміщенні тодішньої міліції — начальник цієї серйозної структури Валерій Арсенійович Цапко теж виявився неабияким прихильником настільного тенісу; і в Будинку дитячої та юнацької творчості (директор Ніна Григорівна Калашник).
Тенісні столи були встановлені, як кажуть, уроздріб, потроху, де тільки можна: і в училищі, і в школі, і в редакції. Та одну споруду треба виокремити — це зимове приміщення церкви. У середині вісімдесятих до влади було призначене нове партійне керівництво, яке вирішило розмістити спортзал новоствореної дитячо-юнацької спортивної школи у…церкві. Було й таке. Хай Бог простить за оте дикунство. І від себе особисто і за тих, хто там вечорами працював, щиросердно каюся...
Аж ось головний суддя дав команду, і тенісна кулька замиготіла над тенісними столами. Не минуло і десяти-п’ятнадцяти хвилин, як мені стало зрозуміло: рівень майстерності тенісистів за останні десять років неймовірно зріс. Хто вони такі, ці сучасні тенісисти, і де вони навчалися, хто їхні учителі-тренери? Отож і вирішив я у хвилини перепочинку ближче познайомитися з учасниками районного чемпіонату.

У чому криється феномен хоріщан?теніс3дс

Серед усіх учасників районного чемпіонату можна було, як кажуть, неозброєним оком помітити групу учнів, яка значно вирізнялася за рівнем майстерності. Як мені підказали, це вихованці спортивної секції з настільного тенісу учителя фізкультури Хорішківської школи М.О.Касая. Він же керівник спортивної секції з настільного тенісу районної дитячо-юнацької спортивної школи. Тож я попрохав Михайла Олексійовича розповісти про своїх вихованців.
— Спортивна секція існує не один рік. Останнім часом зміцнилася її матеріальна база. Нам виділили три фірмові тенісні столи, а один у нас уже був. На них і тренувалися. Наші дівчатка-тенісистки Яна Зарівчацька і Ярослава Скляревська у парі були чемпіонками області. Ми систематично беремо участь в обласній учнівській спартакіаді. На цьогорічний районний чемпіонат прибули Олександр Дука і Денис Волощенко. І дівчата Яна Зарівчацька, Ярослава Скляревська, Вікторія Пироженко і Катерина Бражник.
— Михайле Олексійовичу, Ви не один рік очолюєте спортивну секцію. У чому феномен хорішківських тенісистів?
— Як і в кожній справі, здібності, талант так і не розвиваються, якщо не докласти максимуму зусиль. Систематична і напружена праця приносить плоди. Заняття проводимо тричі на тиждень. У мене дві групи тенісистів: молодша і старша. Молодші тенісисти — це треті-четверті класи. Вони тренуються із 16-ї і до 17.30, а потім — старша група. У процесі тренування і з’являються обдаровані. З ними доводиться особливо інтенсивно працювати. Ось так і з’являються результати. У минулому році ми здобули перше місце серед дитячо-юнацьких спортивних шкіл області. Постійно контактуємо зі своїми сусідами-тенісистами із Кобеляцької ДЮСШ.
— Що б ви побажали молодим тенісистам?
— Не втрачати надії. І — працювати, працювати, і ще раз працювати. Тоді успіхи не забаряться!

А баталії спортивні розпалювалися. Серед учасників чемпіонату були і спортсмени поважного віку — приміром, мій колега, журналіст Микола Операйло. Він активний у спорті навіть на сьомому десятку літ життєвої дороги. У цьому році на життєвому календарі засвітилося 65. Так тримати, Миколо Миколайовичу!
А ось відомий у Козельщині підприємець і спортсмен Дмитро Орел, якому влітку виповнюється кругла дата — 55.
— Що Вас привело до спортивного залу? Вас же знають і як чудового футболіста, а також і прихильника настільних видів спорту — шахів, шашок.
— У першу чергу, зрозуміло, — для підтримки фізичної форми. Ще з осені я почав ходити у вечірній час у спортивний зал школи і тренуватися.
— Який Вам імпонує стиль гри?
— Нині я граю із суперниками комбінованою грою, але мені все-таки імпонує нападаюча гра. Уже отримав кілька перемог, але відчуваю, ще бракує майстерності. Над цим і працюватиму у подальшому.
Нинішній час — непростий. І щоб подолати проблеми, треба мати достатньо і фізичних, і духовних сил. А саме спорт і додає неабиякої життєвої снаги.

Злато, Златонько,ти наша рідна!

Приємно було мені зустріти на цьому чемпіонаті району ще одного добре знайомого тенісиста Сергія Балабея. Він теж колись починав тренуватися, а зараз на рівних грає із майстрами.
— Як успіхи, Сергію? — спитав у перерві.
— У силу обставин давно не грав у теніс. Але зараз відновлюю форму. Стараюся прорватися до фіналу, але в моїй групі є кілька тенісистів, що мають спеціальні ракетки з шипами. Такі суперники не вельми зручні, особливо для мене…
Я попрохав у Сергія показати свою тенісну ракетку — добротну, фірмову. Так, це зовсім не те, що було п’ятнадцять років тому...
Сергій пішов грати. А через кілька хвилин до спортзалу зайшла молода, вродлива жіночка з чарівною маленькою дівчинкою на руках. Як виявилося, це невеличка, але надзвичайно потужна за енергетикою група підтримки для Сергія Балабея — дружина з донечкою. І гра пішла у нього веселіше, і до фінальної групи прорвався. Певно, сил додавала Сергію донька Злата. У перерві між партіями він брав її на руки і щось ніжно-ніжно до неї промовляв.

Віртуоза-тенісиста видно здалеку. Тенісний стіл №5 розміщувався за кілька метрів від суддівської комісії. Саме за цим столом не можна було не помітити молодого спортсмена-тенісиста з неабияким хистом. Що кидалося в очі? Правильна стійка біля столу, відпрацьована підрізка зліва-справа, підступні і неочікувані «топси», хльосткі удари — достатньо широкий «арсенал» сучасного тенісиста.
— А хто це такий, у світлій футболці? — запитав я у головного судді Володимира Березовського.
— Так це ж Євгеній Ларченко, — відповів той.
Та невже оце той самий Євгеній, який починав освоювати ази тенісиста ще за моїх часів? А коли партія завершилася, я запросив Євгенія відійти убік і відповісти на кілька запитань.

— Як складається у тебе спортивна життєва доріжка?
— У Дніпродзержинську закінчив спортивний коледж за спеціальністю «учитель фізичного виховання». А потім вступив до Запорізького технічного університету. Чотири роки працював учителем фізкультури Лутовинівської школи, вів спортивну секцію з настільного тенісу у Будинку творчості. А нині працюю у Кременчуці.
— Женю, роки летять, а настільний теніс не полишаєш?
— Це захоплення, певно, на все життя.
— Дехто натякає, що настільний теніс — буцімто дитяча гра…
— Я б сказав — універсальна як для молоді, так і для людей старшого покоління.
— Які риси виховує у спортсмена настільний теніс?
— По перше, це вельми азартна гра, надзвичайно технічна і розумна. Тренує кмітливість. Це про неї кажуть: у теніс грають ракеткою та кульками, а виграють — головою!
— Як для тебе складається ситуація сьогодні?
— До фінальної частини пройшов. Шосте місце забезпечив, а як здобуду ще одну перемогу, то місце у кращій п’ятірці забезпечене.
— Бажаю успіхів тобі, Євгенію, і в спорті, і в особистому житті!

тенісдсІ ось вона, чемпіонка!

Нею стала талановита старшокласниця Хорішківської школи Яна Зарівчацька, вихованка Михайла Касая (фото внизу). І ось вона — розпашіла, трішки втомлена, але надзвичайно щаслива.
— Як далася перемога, Яно? — запитую.
— Усі прагнуть здобути перше місце. Але ж воно лише одне. Тож боротьба була вельми напруженою, хоч і нелегко, але я все-таки перемогла.
— Скільки років ти вже займаєшся настільним тенісом?
— О-о, уже давно. З четвертого класу!
— Хто був твоїм головним суперником?
— Моя землячка — Ярослава Скляревська. Я з нею тренуюся, отож хто-хто, а вона знає всі мої плюси і мінуси.
— З яким рахунком ти виграла у неї?
— Три — один.
— Тож усе-таки одну партію їй програла…
— Так. Але у цілому перемогу здобула. Вона посіла друге місце, а третє — за Вікторією Пироженко.
— Бажаю, Яно, тобі подальших успіхів і в навчанні, і в спорті.

А де ж ти, Василю Воякін?теніс1дс

Чимало нових тенісистів з’являється на змаганнях. І це добре. Багатьох, на жаль, немає. Трагічно загинула Дана Андріяшкіна. Не стало і Григорія Стегеєва, Вадима Долженкова, Валерія Аверіна. Кажуть, поїхали за кордон неодноразовий чемпіон району та призер обласних змагань Геннадій Білаш і минулорічний чемпіон району Сергій Кушніренко…
А про Василя Воякіна нагадав у привітальному слові голова громади Олександр Троцький. І справді, Василь у настільному тенісі досягнув вагомих висот: ставав і чемпіоном району, і призером обласних та республіканських змагань. Пам’ятаю, давній-давній турнір у Потоківській школі Кременчуцького району. В одній із ігор зійшлися козельщанин Василь Воякін і полтавець, майстер спорту з настільного тенісу Микола Григорович Закладний. І хоча майстер виграв із рахунком 2:1, але ж усе ж таки одну партію виграв Василь!
Де ти, Ваську? Повертайся у великий спорт! Не заривай талант у землю!..

Краща вісімка

То хто ж усе-таки став цьогорічним чемпіоном Козельщинського району серед чоловіків? Як і передбачали фахівці, ним став учитель Солоницької школи, кандидат у майстри спорту Сергій Іванович Смерчинський. На другу сходинку піднявся його колега з Хорішок Михайло Олексійович Касай, а бронзою задовольнився теж хоріщанин Олександр Дука. Головний суддя, голова районної організації ВФСТ «Колос» Володимир Березовський вручив їм грамоти і медалі.
А наступні місця за підсумками районного чемпіонату з настільного тенісу розподілилася наступним чином: Сергій Балабей, Сергій Ларченко, Денис Волощенко, Олександр Чечель, Владислав Бондаренко.
Попереду нові старти, нові турніри. Приміром, минулої суботи до нас у Козельщину приїжджали кращі ветерани настільного тенісу Полтавщині. Спокій їм лише сниться!

Олександр СИНЯГІВСЬКИЙ,
член Полтавської обласної федерації з настільного тенісу

Фото Яни Тристан

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1112
2177
10806
16987
46260
57730
1927714

Прогноз
1656

10.48%
8.47%
13.32%
0.61%
0.32%
66.80%
Online (15 minutes ago):26
26 guests
no members

Ваш IP:3.84.243.246