Коли краще господарювали?

Останні новини

  • «А й справдI, воно менI нужне?..»
    На хуторі Худенках, де пройшло моє дитинство, було у кінці 50-х років минулого століття щось трохи більше двох десятків осель. Жили тут дві багатодітні сім’ї — по семеро і більше дітей. Усі вони зростали, як правило, працьовитими, уміли постояти за себе. «Зірок» у науках не знімали, але лайливими були — до неможливості. Ми, інші хутірські діти, з самого малечку пізнавали від них новий курс наук зі вживання… матюків та й, що гріха таїти, інших «заборонених» речей.
  • Який домисел? Це ж брехня!..
    Це було у 80-і роки минулого століття. Я працював тоді власкором «Кіровоградської правди». Якось прибув у відрядження в один із районів області. За звичаєм, перш за все, завітав до колег у редакцію районної газети, де редактором віднедавна працював мій однокашник по Київському університету Толя.Не встиг ступити на поріг редакції, як назустріч стрімко вибігає явно розгніваний літній чоловік з буйною сивою шевелюрою.— Ідіоти, писаки хренові, матір вашу! — репетує дядько, вже простуючи по вулиці. — Морди б вам понабивати за таку писанину!..Заходжу в кабінет до редактора.
  • Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка
    Від автора:Ось і знову, шановні читачі, ми зустрічаємося з вами у нашому жвавому, непересічному і такому «смачному» «Веселому варенику»!Звичайно, не винайду велосипеда і не відкрию Америку, коли згадаю, до певної міри, банальну, але таку живучу, як українці за вибриків різних режимів, істину: народ живе до того часу, доки уміє сміятися над собою.Отже, до вашої уваги — чергова пригорща приколів, притч і побрехеньок, почутих, записаних та пережитих у різні часи і періоди мого життя. Якщо до вподоби — смійтеся на здоров’я, а ні — вибачте. Як зумів, так і написав. З повагою і до нових зустрічей! Назавжди ваш — К.Т.

Коли краще господарювали?

Ціни1968 1Цікаво, а зараз десь приймають на переробку ганчір’я? А от 50 років тому, як бачите, приймали. Нині це, мабуть, називається «секонд-хендом».

Порівняти прийомні ціни вторсировини не тільки із минулорічними, а ще й із півстолітньої давнини — надзвичайно цікаво. Особливо з огляду на те, що половини з того переліку сучасні заготівельники навіть не додумалися б скуповувати.
Це раніше роги й копита ВРХ заготовляли за копійки для потреб мундштучної і гребінцевої промисловості. Я передивилася по Інтернету — ніде не знайшла, хто б скуповував їх зараз, хіба що браконьєри перепродують роги лосів. Як же так? Адже сьогодні будь-які вироби чи прикраси із натуральної сировини коштують шалені гроші, бо везуть їх, здебільшого, із-за кордону.
Здати ту ж макулатуру теж дуже проблематично. Пунктів прийому мало, то й ажіотажу немає — легше спалити, аніж шукати й потім здати за копійки.
А бите скло — по-моєму, то взагалі було б «золоте дно». Зважаючи на те, скільки ми під час минулорічного суботника вигребли того скла усілякого, битого й небитого, із посадки за Василівським переїздом, можна було б неабияк розбагатіти. Принаймні, ніхто б не додумався більше викидати «гроші» у посадку.
Розучилися ми господарювати...

Наталія РОМАНЧЕНКО

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
771
2743
7907
20240
54505
56951
1738775

Прогноз
3384

11.30%
7.08%
13.90%
0.57%
0.34%
66.82%
Online (15 minutes ago):34
34 guests
no members

Ваш IP:40.77.167.77