ШАР-ГОРА: ВТРИМАТИ МАРКУ

Останні новини

  • Зці­ли­лась і ощас­ли­ви­лась
    Че­рез хво­ро­бу не скла­ло­ся у ме­не сі­мей­не жи­ття, щас­тя. Моє одру­жен­ня — всь­о­го на пі­вро­ку. Не ві­ри­ли ба­ть­ки, що я ко­лись ви­ду­жаю, тож не по­ві­ри­ли і чу­жі лю­ди.
  • Приведи нас, Маріе, до Сина!…
    Од­не з най­ве­лич­ні­ших в іс­то­рії люд­с­т­ва свят — Різ­д­во Гос­по­да Бо­га і Спа­са  на­шо­го Ісу­са Хрис­та. Ду­ша зав­ми­рає, ко­ли по­ду­ма­єш: це ж са­ма Лю­бов, са­ма  Бла­го­дать опус­ка­є­ть­ся до нас із своїх Не­бес­них ви­сот... Яко­го ще да­рун­ку тре­ба?
  • Пройшов Спас - пішло літо від нас...
    До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня. Перший Спас збігається з Маковеєм, тобто 14 серпня, а третій збігається з післясвятом Успіння (29 серпня). Згідно з переказами, одного разу Ісус Христос з трьома своїми учнями піднявся на гору під назвою – Фавор. Як тільки добрався він до самої вершини і безпосередньо зійшов на неї, він змінився на краще. Неймовірною білизною засяяло його вбрання, і обличчя його також засяяло. Преображення — явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа: «Цей є...

ШАР-ГОРА: ВТРИМАТИ МАРКУ

6Минулої суботи на Шар-горі у Приліпці традиційно пройшло обласне свято «Козацької слави цілюще джерело», що знову зібрало сотні гостей і дало привід ділитися враженнями протягом не одного дня. Як і в минулі роки, повсюди кипіла жвава торгівля, звучала народна пісня. Почесні гості свята на чолі з легендарним «Яковом Остряницею» пройшли колоною і поклали квіти до пам’ятного знаку на честь древньої  Говтви та її славних козаків.  Після офіційних привітань перед глядачами виступали артисти Полтавської обласної філармонії та фольклорні колективи. «Цвяхом програми» стала історична реконструкція бою, підготовлена сучасним козацтвом. Навколо було барвисто від вишиванок, рушників, сувенірів, картин; гамірно від звуків різноманітної музики, які долітали звідусіль і спліталися в одну чудернацьку мелодію; ароматно від пахощів, що линули від численних точок громадського харчування. Як завжди, голова йшла обертом від краєвиду, що розкинувся навколо Шар-гори.

3Особисто я їжджу на Шар-гору вже десять років — у силу своїх службових обов’язків. Якби не робота, вистачило б не більше двох-трьох разів. Шановні організатори та спонсори свята, це зовсім не до вас: ви й так забезпечуєте усе, що у ваших силах і можливостях. При тому що свято має статус обласного і повинно би краще підтримуватися з боку відповідних обласних підрозділів.
Так, із кожним роком додавалися нові й нові «родзинки», виростали красиві споруди (завдяки місцевим ентузіастам, про яких я неодноразово згадувала раніше), впорядковувалася територія (коштами спонсорів). Цьогоріч навіть було організовано автобусне 4підвезення всіх бажаючих від Козельщини. Досить чітко й цивілізовано спланували й паркування автомобілів; працівники ППС і рух на гору почали регулювати, щоправда, трохи запізно, — адже підйом досить небезпечний і не пристосований для інтенсивного руху транспорту. До слова сказати, не раз продумували, як краще укріпити дорогу на Шар-гору, але не знайшли варіантів: під час злив вода змиває з крутосхилу щебеневу висипку, так само змиє й асфальт. Хіба що замостити цю небезпечну ділянку бетонними плитами…
Мене постійно не полишає враження, що свято у тому форматі, який зберігався до цього часу, вже переросло саме себе. Маю на увазі формат «доморощений», той, що тримається лише на ентузіазмі та спонсорах.
2Ніхто з вас не задавався запитанням: а що, власне, є в цьому святі такого, що примусить мене їхати особистим транспортом по розбитих дорогах, пилюкою і спекою, десятки, а то й сотні кілометрів; дертися на гору небезпечною на крутосхилі щебеневою висипкою, ризикуючи серйозно пошкодити автомобіль і створити аварійну ситуацію для інших? Що? Подивитися концерт? Покатати дитину на каруселі? Випити чарку (якщо ти не за кермом, звичайно) і поїсти шашлику з цукровою ватою? Купити бриля чи намисто з вишиванкою? Усе це можна здійснити і деінде, причому з меншими затратами, нервами й зусиллями, чи не так?
Саме тому наше свято — хоча воно красиве, веселе і барвисте — повинно все ж таки відрізнятися від інших, подібних. Воно має бути АВТЕНТИЧНИМ. Якщо вже назвали його козацьким — то глядач чекає головним чином чогось козацького. Так, чеканили монети й сувеніри в «Гетьманському монетному дворі». Так, катали на конях і стріляли з лука й арбалета. Але де ж тут древня Говтва? Я з автентичного побачила тільки магнітики з пейзажами святкової Шар-гори.
Це дійство вже вкрай проситься, щоб його переглянули і виробили нову, професійну, а не аматорську концепцію. І залучити до цього маємо фахівців вищого, хоча б обласного рівня — причому не тільки Центр народної творчості, але й істориків. Саме їхніх професійних рекомендацій і консультацій украй не вистачає. Адже дух козацтва, дух історії — не на батутах, не в шашликах і горілці. Він десь незримо витає навколо Шар-гори, і його зовсім трішечки відчуваєш лише тоді, коли відійдеш на оглядовий майданчик (до речі, чому звідти прибрали загорожу?), поближче до Псла, подалі від усього отого шуму й гамору позаду…
1Можливо, не вистачало чогось справді історичного? Істинно козацької пісні, наприклад. Кобзи чи бандури. Згадаймо: на Сорочинському ярмарку фольклорні колективи змагаються на фестивалі. Чому не запровадити фестиваль козацької пісні на Шар-горі? Можливо, варто згадати також і про козацькі ремесла: адже наші войовничі предки не тільки воювали, але й організовували якимось чином свій побут. Гончарство, ковальство, зброярство… А ще обов’язково має бути духовна складова — адже козаки були глибоко віруючими людьми.
Це моя особиста думка. Звичайно, я не претендую на істину в останній інстанції, але перший «дзвіночок» був, саме цього року: і почесних, і рядових гостей з’їхалося набагато менше, ніж у минулі роки, — погляньте лишень на святкову колону (відео на нашому каналі на YouTube), що прямує до пам’ятного знаку; та й на сторожову вежу можна було забратися вільно, без черги; і торгові ряди не кишіли покупцями; й імпровізована глядацька зала була напівпорожньою, хоча раніше важко було втовпитися. Висновок напрошується сам собою.
Те, що для рівня району чудово і прекрасно, — до обласного на сьогодні вже «не дотягує», вимоги не ті; зрештою, і планку ми ж самі підняли свого часу, опускати її не годиться. Щоб люди їхали на Шар-гору і знали: того, що вони побачать тут, немає більше ніде. А дороговказ для роботи вже є: це, звичайно ж, назва свята. І ми повинні продемонструвати, що джерело козацької слави — таки цілюще. Було, є і буде.

Надія ЛИТВИН
Фото автора

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1595
2041
4130
13457
39108
66381
1666427

Прогноз
3144

11.70%
6.20%
14.17%
0.58%
0.35%
67.00%
Online (15 minutes ago):17
17 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.254