ДОВГА ДОРОГА ДОДОМУ

Останні новини

  • Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка
    Від автора:Життя наше таке багатогранне, непересічне і нерідко несистематизоване, що іноді годі розібратися — де сміятися, а де й… сумувати у тій чи іншій ситуації. Але якщо людина за будь-яких обставин має почуття гумору, для неї ці складнощі не будуть, скажімо так, дуже обтяжливими.Я не вперше виступаю перед вами в улюбленій читачами сторінці «Веселий вареник» із різноманітними «приколами», «прибамбасами» і т. д. Але якщо раніше то були, скажімо так, смішинки певної тематики, то сьогодні надаю до вашої уваги своєрідний «вінегрет» — «приколів», притч. До певної міри побрехеньок (хоча вони й мають реальну основу) з усіх аспектів життя. Як це мені...
  • • із життя
    Хазяйка котові: — Знахабнів! Лежить на дивані і телевізор дивиться, на вулицю рідко ходить, мишей зовсім не ловить, розлінився. Кіт подивився і пішов на вулицю. Хвилин через 10 шкрябіт у двері. Входить котяра з мишею в зубах, кидає її у черевик і лягає назад на диван. Мужицяра!~~~~~~~~~~~~~~~
  • Гусяча iсторiя
    Було це вже тоді, коли я виросла. Отак собі росла-росла і виросла аж до літа перед десятим класом. Це не значить, що мене звільнили від обов’язку пасти остогидлих гусей, але у мене з’явилися свої маленькі радощі й таємниці. Мене стали відпускати на доросле кіно і ненадовго на танці. З’ясувалося, що я подобаюся хлопцям, тож в уяві стала чіткіше вимальовуватися корисна сторона гусівництва, що примиряло з необхідністю догляду за ними.

ДОВГА ДОРОГА ДОДОМУ

2 Олимпиада I 1896 1915Близько місяця тому виповнилося сто років із дня смерті Олімпіади І (Олени Андріївни Дмитрієвої) — першої очільниці жіночої релігійної православної громади, що була заснована указом Священного Синоду 01/13.03.1885 року при Козельщинській церкві Різдва Богородиці з приділом в ім’я Марії Магдалини. Через 5 років громада була перетворена на жіночий монастир. Олімпіада І стала його настоятелькою 26.06/08.07.1896 року.

Важко переоцінити роль Ігумені Олімпіади І (на знімку) у розвитку монастиря і взагалі, в історії нашої перлини — Різдвяно-Богородицького собору. Досить навести лише окремі штрихи минулого. Протягом 1900-1906 рр. на монастирській горі зведено Різдва Богородиці собор. За неповні десять років на території монастиря було про­ведено водогін, збудовано влас­ний цегельний завод, який щороку виробляв 250-300 тис. шт. цегли, сарай для млина і локомобіля, млин-вітряк (1898), столярну майстерню (1904), бу­динок для монахинь, які пра­цювали на тваринницькому дворі (1905), клуню (1906), буди­нок для воротарок (1907), вели­ке двоповерхове приміщення у південній частині подвір’я — келії для сестер, іконна та проскурна крамниці (1908), дерев’яне приміщення для лі­карні, двоповерхове кам’яне — для чоловічої школи й аптеки (1909), велику пральню (1911) та ін. З початком Першої світо­вої війни монастир відкрив ла­зарет на 40 поранених і хворих воїнів.
Ігуменя Олімпіада І померла 05/18 квітня 1915 року на 81-му році життя, зробивши неоціненний вклад у розвиток монастиря і залишивши по собі незгладимий слід і добру пам’ять.

На жаль, цю добру пам’ять сплюндрували войовничі атеїсти після революції 1917 року. Тоді й розпочався занепад Різдвяно-Богородицького монастиря. Чимало майна загинуло у роки громадянської війни. Решту, включаючи земельні угіддя й будівлі, було націоналізовано на початку 1920-­х років. У 1929 році Козельщинський жіночий монастир був закритий і розграбований. У соборі знищено мармуровий іконостас і родові стародавні козацькі ікони.
З початком Другої світової війни собор монастиря перетворили на тимчасову в’язницю для «ворогів народу». Деякий час там перебували полонені польські офіцери.
Як це не дивно, але монастир відновив свою діяльність під час німецької окупації. У відродженому монастирі чимало дівчат урятувалося від відправки на роботи в Німеччину. Різдвяно-­Богородицький монастир проіснував до 1949 року, коли був знову закритий.

Для чого ми це нагадуємо? Щоб дати змогу вам, шановні читачі, належно оцінити ступінь втрати всього, що було збудовано, надбано, напрацьовано за довгі роки, а потім — розграбованого, розтягнутого і занедбаного. Щоби нагадати, якою була територія занедбаного монастиря у 1980-х роках і який вигляд мав собор — напівзруйнований, зарослий чагарниками, але все ж таки сильний і нездоланний у своїй гордій величі.
Ось що згадує про той час краєзнавець, козельщанин Іван Кравченко:
— У середині вісімдесятих років місцева влада вирішила окультурити територію колишнього монастиря — розчистити, посадити дерева. Адже там буяли дикі зарості, страшно було ходити через те місце, бо у чагарниках можна було зустріти п’яниць, безхатченків-волоцюг... На той час я працював директором учкомбінату. Ця картина стоїть перед очима й дотепер: 26 квітня 1986 року, саме в той день, коли вибухнув Чорнобиль, біля собору копають трактором (ковшем) ямки для посадки дерев. Раптом трактор зупинився, тракторист виліз із кабіни і щось роздивляється — якийсь отвір у землі! Як виявилося, то розкрили… склеп. Відразу ж сповістили міліцію. А нам як найближчій організації (тоді учкомбінат був розташований в одному з монастирських приміщень) — завдання: оточити й обгородити це місце. Бачу, як зараз: через той отвір видно справжній склеп, вибілений із трьох сторін, а з четвертого боку — проста цегляна кладка. Гарний такий, акуратна кладочка висотою у людський зріст, понад стінами – звід аркою. Посередині — гроб на постаменті, узголів’ям до собору, підніжжям — до монастиря. На труні лежить букетик польових квітів, причому, колір їх достеменно зберігся. Під північною стіною — віночок із ялини, зелений, не обсипався... Шкода, що тоді не було фотоапарата, кадри були б унікальними...
Людей зібралося дуже багато, чутка пройшла по Козельщині. Довго чекали комісію з обласного краєзнавчого музею. Приїхали вони, спустилися у склеп, довго щось там робили, обдивлялися… Вилізли й оголосили народові наступне: це захоронення Олімпіади, ігумені Козельщинського монастиря; мовляв, ніякої історичної цінності воно не має, розходьтеся, люди добрі, по домівках.
І все лишили так, як було. Відбувалося це перед вихідними. У наступні дні туди хлопчаки лазили, пообривали квіточки металеві, що труну прикрашали (домовина була оцинкована і дуже вишукано прикрашена металевими квіточками, листочками, трояндочками, візерунками). Я, як міг, ганяв, але ж хіба за всіма услідкуєш? Охорону ж зняли… А після вихідних це місце просто засипали землею, наче там нічого й не було. Зрівняли, поруч посадили дерева – і все. Як виявилося потім, склали акта у трьох примірниках про вилучені з могили предмети. Підписали його представник краєзнавчого музею з Полтави; Бондар Володимир Борисович — тоді, здається, заввідділом райвиконкому, і Нікітенко Людмила Іванівна, яка на той час працювала директором комунгоспу. Вона згадує, що список предметів зайняв аркуш із двох боків, ще й на другий аркуш його вистачило. Там були мініатюри, іконки, якісь хрестики дуже гарні, витончені… Усе це забрали до Полтави. Можливо, по великому рахунку, вони й не являли собою якоїсь значної цінності, але все ж таки іконка в мініатюрі, ще і старовинна, – це вже витвір мистецтва. Потім пожежа трапилася у запасниках краєзнавчого музею… на неї можна було все списати. Словом, нічого з того склепу не залишилося. Хоч би якийсь один предмет!

…Навесні 1990 року споруди Різдвяно-Богородицького монастиря передано релігійній громаді, відбулося перше богослужіння у нововідкритій церкві на честь Чудотворної Козельщинської ікони Божої Матері. У березні 1992 року монастир знову почав діяти. 24 лютого 1993 року до нього повернулася чудотворна ікона Божої матері, яка до цього зберігалася на приватній квартирі у Києві.

І, нарешті, після мандрів сторінками історії знову повертаємося до тієї дати, з якої почали цю розповідь, — століття з дня відходу за вічну межу Ігумені Олімпіади І. Напередодні, 17 квітня, І.М.Кравченкові, нашому співбесіднику, спало на думку прогулятися побіля приміщення колишнього СПТУ-43. Там розташований чималий майданчик, де колись було величезне глинище, потім — звалище сміття й металолому, який колись вважався сміттям (поруч розташована тракторна бригада, з якої увесь металевий непотріб теж скидали туди).

Згодом цю територію засипали, загорнули бульдозером, розрівняли і відвели під трактородром. Коли ж філію СПТУ-43 закрили, за непотрібністю і відсутністю господарів, ця ділянка стала принадою для грибників і шукачів металу. Але ж Іван Миколайович не відноситься ні до шукачів металу, ані до «чорних археологів». Та й для грибного полювання начебто не сезон…
— І все ж таки чогось мене туди повело саме 17 квітня. Можете вважати це містикою чи збігом обставин — як хочете. Але пішов я на той полігон і знайшов на розкопках плиту. Як виявилося, — східець від ґанку монастиря, а також два надгробки: один сірий, а інший – майже засипаний землею, чорний гранітний полірований камінь. Видно, що непростий і дорогий. Я – додому; схопив лопатку, ганчірку, воду, відкопав, відмив, читаю напис: «Игуменя Олимпиада. Настоятельница Козельщанскаго монастыря. Умерла 5 апреля 1915 года на 82 году жизни. Въ монашестве пребывала 55 года настоятельницей»… Спочатку напис був нерозбірливий: видно, що спеціально, навмисно, зубилом його збивали з надгробка. Але я його розшифрував потім, уже на фото, відновивши у програмі Фотошоп.
Дуже активно відгукнулося на прохання допомогти керівництво ТОВ «Агрофірма «Аршиця»», адже знахідки потрібно було розкопати, дістати з землі, повантажити, відвезти на місце. Усе було зроблено оперативно. Того ж дня «Аршиця» виділила необхідну техніку: трактора з гідрогаком, транспорт. Завдяки зусиллям ентузіастів, працівників агрофірми: водія вантажного автомобіля В.М.Василенка, тракториста П.І.Попенка, їх помічників — І.В.Самойленка та О.І.Лесича знайдені надгробки завантажили на машину і доставили до монастиря. Тепер вони встановлені там, де і мають бути, — над засипаним склепом. Адже Іван Миколайович добре пам’ятає місце його розташування, хіба з похибкою до метра. Ігуменя Варсонофія вважає, що від сучасників потрібно встановити на цій могилі новий, великий, гарний хрест, а цей надгробок установити поряд. Адже зверху він надбитий, очевидно, на ньому від початку був хрест. Якість полірування оцінив майстер з обробки каменя, зауваживши, що зараз так не зроблять, бо написи ледве вдалося розтрощити зубилом. Тож надгробок варто залишити в цьому ж вигляді, хіба що золотистою фарбою нанести літери там, де вони були збиті, щоб можна було прочитати напис.

На підтвердження усього сказаного вище наводимо записи зі щоденника монахині Козельщинського монастиря, які люб’язно надав редакції Іван Кравченко (публікується мовою оригіналу):
«21 окт./42 г. Приведена в порядок могила покойной Игумении Олимпиады І; памятник мраморный с крестом (далі слово «большевики» ретельно замальованоред.) разбили, а могилу не разрывали. Панихида на могиле отслужена 22 октября.
23 окт. Приведена в порядок могилка Матушки Игумении Агнии. Памятник и наружное надгробие (слово «большевики» виправлено на «большое»ред.) побили. Склеп и гроб покойницы не тронут. Стоит в целом виде, несмотря на 50 лет пребывания в земле, на гробе лежит веночек…
4 ноября сделали в трапезе печку, поставили разбитый памятник М. И. Олимпиады на место у могилы…
8 н. Местная власть потребовала снять крест с могилки М. Игумении Агнии, разрешая только памятник каменный. Мы вырыли старый памятник половину и поставили у изголовья с крестом.»
І насамкінець — іще один напис з іншого боку надгробка — текст прохання від імені небіжчика із Чину відспівування. Цей вислів звучить сьогодні як напутнє слово покійної Ігумені Олімпіади і нам, і наступним поколінням:
«Духовнии мои сестры и спостницы, не забудьте меня, егда молитеся. Но зряще мой гроб, поминайте мою любовь и молите Христа да учинить дух мой с праведными».

Можливо, після всіх незгод, які випали на долю монастиря, собору і самої могили Олімпіади І,
душа небіжчиці нарешті заспокоїться — монастир діє, оновлений собор красується, радуючи нас синьо-золотими куполами і малиновим дзвоном, а місце поховання Ігумені, врешті-решт, стало єдиним цілим. І знадобилося для цього немало-небагато — повне сторіччя.


Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1396
1683
7823
36418
86820
95067
1420352

Прогноз
1320

12.48%
5.96%
14.82%
0.52%
0.40%
65.81%
Online (15 minutes ago):31
one guest
no members

Ваш IP:37.9.113.198