Про все-все мені нагадують «три зозулі, з поклоном»…

Останні новини

  • Жити з людьми, жити для людей
    У ці дні близькі, рідні та друзі вшановують пам’ять Дмитра Івановича Піщаного і засвідчують йому свою повагу. Адже на 40-й день після смерті людини її душа постає перед Всевишнім, щоб дізнатися про своє місце у потойбічному світі. Тож нехай моя розповідь про Дмитра Івановича стане вагомим аргументом на користь його душі.
  • Щоб не плакать, сміємося…
    Ніхто не хоче бути батьками дитини з особливими потребами, не планує цього, коли уявляє себе батьком або матір'ю. На жаль, це — сліпа лотерея, від участі в якій не застрахований ніхто.
  • ДЛЯ НЕЇ ХОРІШКІВСЬКА ЗЕМЛЯ СТАЛА РІДНОЮ
    Із Сибіру — до ХорішокКоли онуки були малими (а їх у Раїси Єгорівни четверо: три хлопці й одна дівчина), вони сідали гуртом, брали географічний атлас, і бабуся Рая починала «урок географії»:— Дивіться, діти, де ваша бабуся навчалася, де жила і звідки сюди приїхала. А показувати було що… Ось тут, у Забайкаллі (Читинська область), народилася... Ось сюди, на Алтай, маленькою — у дитинстві боліли суглоби — медсестра возила дівчинку лікуватися. Середню й вищу освіту здобула у Тюменській області, вивчившись на вчителя російської мови та літератури. На четвертому курсі вийшла заміж, народила доньку; працювала у Бєлгородській області…

Про все-все мені нагадують «три зозулі, з поклоном»…

зозулі— А почитаймо, — раптом десь у надвечір’ї зверталася до мене дружина Надя, — таким чином і наснажимося, а потім знову за робочий стіл, за ручку з пером…
— А що ж почитаємо? — уточнюю.
— Та почнемо з Григора (це вона мала на увазі Григора Тютюнника): він так болісно писав.
І стиха додавала:

— Почнемо з новели «Три зозулі»…
Це та новела, яку автор присвятив Всевишній любові. Потім упрохав її почитати свої поезії (їх у неї було чималенько, та і проза в останні роки додалася). Я прислухався до її слова — воно було свіже, емоційне і водночас зважене.
Я ще тоді, за її життя розумів, що вона на три голови вище за мене — і за рівнем інтелекту, і за освіченістю, і за вагомим образним словом. Воно і зрозуміло було, чому. Мама її, Мотрона Корніївна, вчителька початкових класів повоєнного періоду, з дитинства формувала у доньки любов до слова. А батько, Антон Федорович, — до зірок. Як учитель фізики й астрономії будив у серцях школярів творчу уяву. Часто запитував у доньки: «А як там далі, за нашою Сонячною системою?» А потім і сам починав шукати відповідь на це вічне запитання.
По лінії батька два найближчі дядьки, Олександр та Микола, — вчені, кандидати наук — медицини та біології.
По гілковій родині матері засвічуюються відомі в Україні, у минулому, підприємці й меценати брати Терещенки.
Тьотя ж — мамина сестра Марія Корніївна, учитель біології — зачаровувала Надю дивами навколишнього світу і таємницею людської природи.
Часто переглядаю відеозапис, де Надя, Надія Антонівна — на зустрічі через сорок років зі своїми однокласниками. І коли настала її черга сказати слово, то вона констатувала про найголовніше: «Мені пощастило жити і творити на Козельщинській землі, поряд із величним православним Собором, оспіваним Олесем Гончаром. Тут місця вимолені, тут святиня наша — Пресвята чудотворна ікона Божої Матері».
Багато чого Надя вміла робити: той же город ретельно доглядати і вирощувати вітамінну городину. А які смачні страви уміла вона готувати! Ось уже сім років пробую щось подібне зварити без неї — поки що не виходить…
Сім років тому, ось такої вересневої днини Вона пішла у Вічність. Час від часу приходить до мене уві сні. Заклопотана, з якимись паперами, з жіночою сумочкою на плечі. Потім якоюсь стежкою йдемо далі, назустріч сонцю, за обрій. А він усе віддаляється й віддаляється. А ми йдемо і йдемо…

Олександр СИНЯГІВСЬКИЙ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
151
2215
7201
16987
42655
57730
1924109

Прогноз
1920

10.49%
8.44%
13.34%
0.61%
0.32%
66.80%
Online (15 minutes ago):76
76 guests
no members

Ваш IP:54.173.237.152