Герої нашого часу

Останні новини

  • Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка
    Від автора:Життя наше таке багатогранне, непересічне і нерідко несистематизоване, що іноді годі розібратися — де сміятися, а де й… сумувати у тій чи іншій ситуації. Але якщо людина за будь-яких обставин має почуття гумору, для неї ці складнощі не будуть, скажімо так, дуже обтяжливими.Я не вперше виступаю перед вами в улюбленій читачами сторінці «Веселий вареник» із різноманітними «приколами», «прибамбасами» і т. д. Але якщо раніше то були, скажімо так, смішинки певної тематики, то сьогодні надаю до вашої уваги своєрідний «вінегрет» — «приколів», притч. До певної міри побрехеньок (хоча вони й мають реальну основу) з усіх аспектів життя. Як це мені...
  • • із життя
    Хазяйка котові: — Знахабнів! Лежить на дивані і телевізор дивиться, на вулицю рідко ходить, мишей зовсім не ловить, розлінився. Кіт подивився і пішов на вулицю. Хвилин через 10 шкрябіт у двері. Входить котяра з мишею в зубах, кидає її у черевик і лягає назад на диван. Мужицяра!~~~~~~~~~~~~~~~
  • Гусяча iсторiя
    Було це вже тоді, коли я виросла. Отак собі росла-росла і виросла аж до літа перед десятим класом. Це не значить, що мене звільнили від обов’язку пасти остогидлих гусей, але у мене з’явилися свої маленькі радощі й таємниці. Мене стали відпускати на доросле кіно і ненадовго на танці. З’ясувалося, що я подобаюся хлопцям, тож в уяві стала чіткіше вимальовуватися корисна сторона гусівництва, що примиряло з необхідністю догляду за ними.

Герої нашого часу

«Відзначили» 6 грудня молоком і — у повну бойову готовність

 Бельмич Руслан1Отримавши повістку в зону АТО із рук сільського голови, Руслан Бельмич довго не роздумував. Пройшов медкомісію, мовчки зібрав валізу і, привітавши кохану дружину з Днем народження (незабутній подарунок!) та поцілувавши доньку, покинув рідні Дяченки, щоб виконувати свій прямий чоловічий обов’язок — захищати нашу землю від агресора.

«Напали на мою країну, а отже — і на мою родину»

Зустріч з учнями школиКоли перед очима постають кадри з новин і дивлячись, як тяжко доводиться нашим військовим на передовій, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної української нації не просто словами з гімну, а станом душі. Наразі вже точно зрозуміло, про що ці слова, кому адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що вони — про героїв нашого часу, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України.
Сьогодні моя розмова —  з учителем історії Солоницької школи Олександром Володимировичем Дмитренком, який завжди висловлював активну життєву позицію, пліч-о-пліч стояв із патріотами на Майдані, а нині перебуває на службі у зоні АТО.

РАЗОМ ПОСТАВИЛИ МЕНЕ НА НОГИ

DSC04701Я служив у зоні антитерористичної операції із червня 2014 по березень 2015 року, мене мобілізували одним із перших у районі. Мобілізованим у той час було нелегко, адже в армії не було достатнього матеріального забезпечення. Тож  у цей період своє плече підставили фермери: коли я йшов на службу, мене повністю спорядили — від білизни і до армійського намету.

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1396
1683
7823
36418
86820
95067
1420352

Прогноз
1320

12.48%
5.96%
14.82%
0.52%
0.40%
65.81%
Online (15 minutes ago):31
one guest
no members

Ваш IP:37.9.113.198