Ходи конем

Останні новини

  • КУРС НА ОСВІТНЮ РЕФОРМУ ВЗЯТО
    Слово «новий», здається, ніколи не вибуває з лексикону мешканців населених пунктів Новогалещинської об’єднаної територіальної громади. По-перше, сама назва громади містить його. По-друге, ОТГ утворилася не так давно, і багато чого для неї нове. Як, наприклад, з нуля утворено галузеві відділи виконкому. По-третє, заклади освіти Новогалещинської ОТГ розпочали новий навчальний рік у новій іпостасі, будучи підпорядкованими новоствореному відділу освіти виконкому. І, нарешті, усі ці нововведення відбуваються в умовах запровадження освітньої реформи — Концепції «Нова українська школа» в освітніх закладах громади.
  • ВЛЕТІЛО В КОПІЄЧКУ…
    Непомітно збіг останній місяць літа. Якраз час підвести риску: скільки ж витратили батьки на те, щоби зібрати улюблене чадо до школи?
  • НА СТАРТІ
    Відбулася традиційна серпнева конференція педагогічних працівників Козельщинського краю, присвячена впровадженню Нової української школи та визначенню стратегічних напрямів розвитку системи освіти регіону в 2018/2019 навчальному роціУчасники конференції обговорили здобутки освітньої галузі за минулий, окреслили основні завдання на новий 2018/2019 навчальний рік та обговорили шляхи запровадження концепції Нової української школи, створення сучасного освітнього середовища. Традиційно працівників освітньої галузі Козельщинського краю відзначили нагородами за сумлінну працю та професійні досягнення.У роботі конференції взяли участь і привітали освітян голова районної ради Юрій Марченко, Козельщинський селищний голова Олександр Троцький, заступник голови райдержадміністрації Світлана Тригубенко.

Ходи конем

Андрій…І ось випала нагода познайомитися ближче у його офісі з відносно молодою людиною (йому і сорока немає) — Андрієм Риженком.

Дозвольте познайомитися

Це, як виявилося дещо пізніше, — син відомого у районі Віктора Миколайовича Риженка. У другій половині вісімдесятих минулого століття під час навчання секретарів парторганізацій в оздоровчому маєтку села Книшівки Пісківської сільради, після квітневого пленуму ЦК у 1985 році, суспільство вирувало. Держава узяла курс на перебудову. Дискусії — скрізь, починаючи із сімейної кухні, і закінчуючи ідеологічними чиновниками. Отож активним на той час був і батько Риженко. А тепер ось переповнений ідеями і син його, Андрій. Агрофахівець, підприємець, спортсмен, благодійник. Для чого йому все це і які нові проекти з’являються у нього?

риж1дс— Вважаю, що наша громада повинна жити цікавими і корисними справами. Якщо ми будемо по різні боки барикад, мало чого досягнемо. А коли люди не реалізовують неординарні проекти, вони їх втрачають. Щоб наше життя було змістовнішим, потрібні реальні кроки. Працюю на землі, у торгівлі, і цього я не приховую. Та, окрім цих справ, хотілося б зробити щось корисне і для громади, зокрема для молоді. Я, приміром, займаюся футболом, цікавлюся шахами, граю у волейбол. Тобто, такими справами, що не передбачають прибутковості. Без захоплення, сучасною мовою говорячи, без хоббі, зміст життя втрачається. Є мисливці, рибалки, садівники — і це добре. Найголовніша моя мета — це об’єднатися у корисних справах. І це не піар-хід для входження у якусь політику. Моя ідея — створити футбольний клуб на терені Козельщинського району. Цей клуб матиме свого керівника, свій статут, вимальовується і назва — «Нива». Цей проект набуде статусу громадської організації. Наскільки я знаю, донині у Козельщинському районі не існувало подібної організації з розрахунковим рахунком. В інших районах, я зібрав інформацію, подібні клуби існують. Дехто не погоджується з цим, кажуть, для чого вкладати кошти у той же футбол, коли існують набагато нагальніші проблеми, приміром, ті ж дороги. У наших сусідів у Кобеляцькому районі самих футбольних команд двадцять, а у нас — лише кілька.
— Футбольний клуб буде створено, і що далі?
— Ця команда виступатиме на рівні області. А потім утворимо молодіжну футбольну збірну віком до 18 років. Є ще один приємний момент: при ФК «Нива» буде і жіноча футбольна команда.
— Задум чудовий, навіть неочікуваний. А де та спортивна база, на якій він існуватиме?риж дс
— Кілька днів тому я говорив з головою МО ГО ВФСТ «Колос» Володимиром Березовським і він запевнив, що реконструкція спортивного комплексу буде продовжуватися і з часом він набуде добротного стану. Глядацькі місця, бігові доріжки, роздягальні — ці важливі атрибути осучаснять її. Моя ідея така, щоб футбольний клуб і федерація з футболу працювала в одному тандемі. Козельщинську федерацію футболу, як відомо, очолює Роман Лисівець. На його плечах лежать організаційні питання: чемпіонати району з футболу, футзалу, виїзні змагання у Горішні Плавні, Кобеляки тощо.

«Конем ходи, Андрію, ходи конем!»

— Окрім спортсменів, не всі знайомі з Вами, Андрію Вікторовичу. Розкажіть трохи про себе.
— Родом я з Пригарівки. Беру активну участь у всіх заходах. Ось як ми відзначали День молоді (мій співрозмовник виймає з шафи яскраві спортивні фото. На одній із них і він у спортивному одязі). Участь у цих змаганнях узяли спортсмени-ветерани Козельщинського району. Серед моїх земляків виступали Володимир Єременко, Василь Ноженко, Віктор Левченко, Юрій Кісіль, Михайло Ємець, Валерій Юренко, Сергій Чуприна. У цьому турнірі взяла участь і молода команда із Сушок. Ці змагання відкрив виконуючий обов’язки старости Пригарівського старостинського округу Євгеній Дубина. Було спортивне керівництво з Козельщини. Тоді я зробив для себе важливий висновок — сила концентрується у колективі однодумців. І лише таким чином можна зробити щось важливе.
У лютому цього року на життєвому календарі Риженка-молодшого замайоріло 37. Гарний вік, коли усе можна планувати і реалізовувати. Однак його батько, Віктор Миколайович, у гарячій полеміці інколи застерігає: «Будь обачним, сину, не таким, як я. Щоб потім, пізніше, не зізнавався у розпачі: на жаль, і мені не вдалося себе реалізувати…»
— Де і хто прищепив вам любов до спорту?
— Є таке село Вільне, а в народі його називають Гупалівкою. І саме волею долі любов до фізичної культури і спорту прищепились мені саме там. Там жили мої дідусь і бабуся, і я до шести років зростав там. Переконаний: саме у такому віці треба орієнтувати, прищеплювати любов до тієї чи іншої справи, у тому числі і до спорту. Два види спорту я готовий нині розвивати у Козельщинському районі — це футбол і шахи. Любов до шахів мені прищепив мій родич, двоюрідний брат мого дідуся, галещанин Іван Федорович Риженко.
Після цих слів я був приємно вражений. Я добре знав цього чоловіка, інженера сільського господарства, він не раз бував у мене вдома, не раз ми з ним грали у шахи. Про нього колись писав нарис і в нашу газету, і в обласну.
Андрій Вікторович продовжує:
— І ось саме дядя Іван брав мене на річку, на Псел. Там, серед природи, і були перші уроки з шахів. «Конем ходи, Андрію! Ходи конем!», — часто радив юному хлопцеві знаний шахіст. До речі, надійна фігура — кінь — причому, як на шаховій дошці, так і на полі.
Кмітливий хлопець Андрій Риженко упевнено пішов життєвою стежиною. Після закінчення Пригарівської середньої школи поїхав у Полтаву і вступив до аграрної академії на факультет економіки і менеджменту, у 2003 році закінчивши його із червоним дипломом.
— А як сім’я, коли одружилися?
— На останньому курсі. Дружина Юлія теж тоді навчалася — у Кременчуцькому політехнічному університеті. Маю двох доньок — Анастасію й Аріну. Старшій 13 років, меншій — чотири.
— А з чого починалася історія з футболом?
— У Вільному по сусідству жив хлопець. Звали ми його Льохою, тобто Леонідом. Років на десять він був старшим за мене. Футбольними воротами були ворота у двір. Коли влітку приїздило у село багато хлопчаків, отоді й ділилися на команди. А правила гри вивчали, дивлячись телевізор. Коли були міжнародні зустрічі, він, Леонід Біленко, запрошував до телевізора, щоб повболівати за нашу збірну, пізнати всі деталі футбольного матчу. А потім була Пригарівська школа, стадіон через дорогу... Пізніше грав за футбольну команду аграрної академії. Пам’ятаю виїзд студентської команди у Суми. Із двох голів, що забили полтавчани, один — на моєму рахунку. Словом, футбол душею я не полишав ні на рік.
І це важливо. При всій зайнятості він знаходив час і віддається громадській роботі — сприяє розвитку фізичної культури і спорту у районі.

Коротке запитання — коротка відповідь!

— Яку головну мету Ви переслідуєте, Андрію Вікторовичу?
— Я хочу стати публічною людиною. Такій людині легше реалізувати себе, важче стати їй на перепоні.
— У Вас є, якщо не вороги, то недоброзичливці?
— Я людина відкрита. Моя мета: об’єднати людей навколо гарної ідеї. Я готовий з кожним сісти за стіл переговорів, в ім’я злагоди простягнути руку.
— А якщо Вашу ідею перехоплять? Чи готові Ви поступитися?
— Будь ласка, реалізовуйте цей проект Ви. Значить, мій час ще не прийшов.
— Кілька слів про великий спорт. Щойно завершився Чемпіонат світу з футболу у Росії. «Наших» там не було: чому? Чому у порівняно невеликих країнах — у тій же Хорватії (срібло) чи Бельгії (бронза) — все виходить, а у нас — зі скрипом?
— Нашим неуспіхам багато в чому сприяє наш менталітет. А ще — у системі причина. У силу різних обставин наші здібні, талановиті хлопчики, а разом з ними і їхні батьки, не в змозі потрапити до талановитих тренерів. Наша держава багата, але нам багато що дістається легко. І часто так трапляється, що дуже талановиті молоді люди розвиваються у безликій сірості. А в тій же Хорватії чи Бразилії здібний юнак розуміє: якщо я не реалізую себе, якщо я не стану зіркою, то я буду «ніким». Багато талановитих зіркових футболістів зробили себе саме наполегливою працею.
— У кожної молодої людини повинен бути свій шанс. Як знайти себе?
— Шукати, пробувати, робити. Був би у мене ще й син, вкладав би кошти і в нього. Запропонував, приміром, старшій доньці Анастасії реалізувати себе у шахах. Вона уже розробила і Статут «Юність». Завдання зрозуміле: спочатку у цьому виді спорту стати переможцем у школі, району, а далі вже можна долати й вагоміші висоти.
— Щодо дітей. Ким би Ви хотіли, щоб вони стали? Певно, плануєте разом із дружиною Юлією дати їм вищу освіту, та не абияку, а десь там, за кордоном, в Оксфорді?..
— У першу чергу, щоб вони стали гарними матерями, чудовими дружинами. Рано чи пізно, батькам доведеться відповідати на одне-єдине питання: а чи все ми зробили для того, щоби наші діти реалізували себе? Якщо зробили, тоді совість наша буде чиста.
— Важко з Вами не погодитися. Але щоб реалізувати себе потрібний і стартовий капітал. Вибачте за некоректне питання: чим варто, на Вашу думку, займатися, щоби мати зиск?
— Робити те, що умієш, до чого схильний, до чого лежить душа. Добре було б, якби була справа, що передбачає увесь цикл. Приміром, є земля. Кращий варіант, коли ти на ній виростив зерно, переробив його і реалізував. Але так легко сказати, але не завжди легко потім, як кажуть, бути на возі. Завжди залишаються великі ризики.
— Ваші побажання однодумцям, землякам?
— Державі пора вже прокидатися. І починати треба з низів, ось із таких невеликих районів, як у нас. Кожному треба бути ініціативним, вдумливим, вмотивованим. Перші кроки — не з легких. Але дорога починається саме з них, перших кроків.
Мені здається: про добрі справи цього молодого чоловіка ми почуємо ще не раз. Отож бажаю йому успіхів!

Олександр СИНЯГІВСЬКИЙ
Фото Юрія ОПЕРАЙЛА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1290
2041
4130
13457
39108
66381
1666427

Прогноз
3144

11.70%
6.20%
14.17%
0.58%
0.35%
67.00%
Online (15 minutes ago):19
19 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.11