Пам'ять серця

Останні новини

  • Приколи, притчі, побрехеньки від Костянтина Тараненка
    Від автора:Життя наше таке багатогранне, непересічне і нерідко несистематизоване, що іноді годі розібратися — де сміятися, а де й… сумувати у тій чи іншій ситуації. Але якщо людина за будь-яких обставин має почуття гумору, для неї ці складнощі не будуть, скажімо так, дуже обтяжливими.Я не вперше виступаю перед вами в улюбленій читачами сторінці «Веселий вареник» із різноманітними «приколами», «прибамбасами» і т. д. Але якщо раніше то були, скажімо так, смішинки певної тематики, то сьогодні надаю до вашої уваги своєрідний «вінегрет» — «приколів», притч. До певної міри побрехеньок (хоча вони й мають реальну основу) з усіх аспектів життя. Як це мені...
  • • із життя
    Хазяйка котові: — Знахабнів! Лежить на дивані і телевізор дивиться, на вулицю рідко ходить, мишей зовсім не ловить, розлінився. Кіт подивився і пішов на вулицю. Хвилин через 10 шкрябіт у двері. Входить котяра з мишею в зубах, кидає її у черевик і лягає назад на диван. Мужицяра!~~~~~~~~~~~~~~~
  • Гусяча iсторiя
    Було це вже тоді, коли я виросла. Отак собі росла-росла і виросла аж до літа перед десятим класом. Це не значить, що мене звільнили від обов’язку пасти остогидлих гусей, але у мене з’явилися свої маленькі радощі й таємниці. Мене стали відпускати на доросле кіно і ненадовго на танці. З’ясувалося, що я подобаюся хлопцям, тож в уяві стала чіткіше вимальовуватися корисна сторона гусівництва, що примиряло з необхідністю догляду за ними.

Пам'ять серця

…І ЛЮБИЛА ВИШИВАТИ ГЛАДДЮ

Гадзюра Поліна 3Моя бабуся Поліна Григорівна Гадзюра (Кравченко) народилася у селі Задовзі 7 січня 1924 року у багатодітній сім’ї Килини та Григорія (у батьків було шестеро дітей — п’ять дочок і один син, наймолодшенький) на хуторі Кравчени. Хоча діток було багато і часи були нелегкі, всі були здорові, червонощокі, дівчата мали густі, довгі, пишні коси.

Із чотирьох синів — двох забрала війна

Гадзюра ФедірМоя бабуся Анастасія Омелянівна Гадзюра (Зарівчацька) разом із чоловіком Михайлом Івановичем (помер від голоду у 1933 році) народили і виховали чотирьох синів, які були призвані до лав Червоної Армії і захищали свою Батьківщину від загарбників. Микита й Іван на той час уже були жонаті. У Микити дітей не було. Він у 1941 році повинен був демобілізуватися, але не судилося...

СЛОВО ПРО БАТЬКА

Поминання ОгирьМій батько, Василь Іванович Огирь, на жаль, нині покійний, народився 2 квітня 1919 року у Кобеляцькому районі у сім’ї середняків. Коли розпочалася колективізація, діда мого зарахували до куркулів, бо мав коня, корову та кілька десятин землі. Тож і забрали все, до нитки.
Голодомор 1933 року забрав його батька, матір і молодшу сестру Наталю, а мого тата від голодної смерті врятувала старша сестра Дуня, яка працювала в шахті і жила на Донбасі. Тож влаштувала і його працювати на шахті прохідником.

Ця іменна фотокартка та цінний подарунок вручені В.І.Огирю правлінням колгоспу імені Ілліча у день 30-річчя Перемоги — 9 травня 1975 року.

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1396
1683
7823
36418
86820
95067
1420352

Прогноз
1320

12.48%
5.96%
14.82%
0.52%
0.40%
65.81%
Online (15 minutes ago):31
one guest
no members

Ваш IP:37.9.113.198