Прославився у боях

Останні новини

  • ХАЙ КВІТНУТЬ БУЙНИМ ЦВІТОМ ПАШКІВСЬКІ «МАЛЬВИ» І ПІДРОСТАЮТЬ ЇХНІ «МАЛЬВІНКИ»!
    Нещодавно у Пашківці сталася приємна, хоча й не розпіарена (як нині прийнято говорити) подія: своє перше десятиріччя відзначив місцевий вокальний аматорський колектив «Мальви» Пашківського сільського клубу.
  • Я БАГАТА СВОЄЮ РОДИНОЮ ТА ЛЮДЬМИ, ЯКІ МЕНЕ ОТОЧУЮТЬ
    Всього було у моєму житті — і радощі свої, і прикрощі. Народилася і виросла я у селі Сушках, точніше на хуторі Кринки, який місцеві називали «Крим», бо його вуличка пролягала побіля ставка з вербами та верболозами. Багато дітвори там росло. Весело було. На дорозі пиляки було по кісточки, так що курява стояла стовпом майже цілий день. Благо, що поряд ставок, тож з дороги — шубовсть прямо у воду!
  • До 100-рiччя вiд дня народження Олеся Гончара: улюбленi цитати
    «Всяке буття є страждання, так східні мудреці вчать. Нірвана, кажуть. Стану нірвани, мовляв, треба досягти, ото й буде повне щастя по—нашому. А щоб нірвана тобі відкрилась, мусиш зректися всього земного, подолати в собі жагу життя, звільнитись від усяких бажань та суєти, цілком віддатися спогляданню. Однак щодо Баглая, то в нього філософія інша: труд звеличує людину. Звісно, не скотячий. Не тільки ради шлунка. І не пустопорожній, не на холостому ходу.  Бо такого в нас чи не найбільше, про декого справді можна сказати: житимеш довго, але даремно.» («Собор»)

Прославився у боях

031Винятковій героїзм і мужність у боях із ворогом проявив уродженець с. Олександрівки Василівської сільської ради Сергій Дмитрович М’якенький. Ось що він згадував у 1980 році.
«У перший день війни я перебував у складі школи артилерійського полку, розташованого у літніх таборах поблизу міста Остра Чернігівської області.

О четвертій годині ранку 22 червня німецькі бомбардувальники налетіли на столицю нашої республіки — місто Київ і нанесли бомбові удари по Київському авіаційному заводу.
По бойовій тривозі ми, зенітники, виїхали на західну околицю Києва і зайняли вогневі позиції.
То були тяжкі дні боротьби з переважаючими силами ворога. Стримуючи шалений натиск броньованих орд фашистів, вимотуючи його сили, довелося відступати на схід.
Жорстокими були бої за Харків. Ворожа авіація просто висіла у повітрі, наносячи бомбові удари по наших передових позиціях. Фашисти намагалися оточити наші військові підрозділи, які обороняли місто. Для цього вони прагнули знищити переправу через ріку Сіверський Донець. Якраз тут, на переправі, була розташована й наша батарея. Ворожі «Юнкерси-87», ідучи у глибоке піке, вмикали виючі сирени, що наводили жах. Мої товариші артилеристи не розгубилися, дали відчутний удар по ворожих літаках. Першим снарядом нашої гармати було збито ведучого «Юнкерса», потім ще чотирьох.
Ця перемога окрилила нас. Командуючий протиповітряною обороною фронту генерал-майор Поздняков оголосив нам подяку, сказавши:
— Якби всі зенітники так стріляли, жоден ворожий стерв’ятник не бомбив би наші військові порядки.
Після Харківської операції відступали з жорстокими боями. А вже під Сталінградом відбулися разючі зміни в ході війни.
Мені як учаснику Сталінградської битви особливо запам’яталися події 19 листопада 1942 року, коли наші війська розпочали оточення німецької армії фельдмаршала Паулюса. У Сталінградській битві наша гарматна обслуга збила 7 ворожих літаків і підбила танк. За успішне виконання бойових операцій увесь склад нашої гарматної обслуги був удостоєний урядових нагород. Мене нагороджено орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
Під час Кримської операції при прориві німецької оборони на Сиваші наша гарматна обслуга збила вісім ворожих літаків. Я особисто в рукопашному бою знищив сім німецьких загарбників, за що був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Під час форсування річки Одера наша гарматна обслуга збила чотири ворожих літаки і знищила майже цілий взвод гітлерівської піхоти. За ці бої я одержав орден Слави 2-го ступеня. За бойові заслуги одержав також вісім медалей і 11 подяк командування, у тому числі й Верховного Головнокомандуючого.»
У липні 1946 року С.Д.М’якенький у званні старшини був демобілізований з армії. Багато років працював у колгоспі «Дружба» на посаді завідуючого свинотоварної та молочнотоварної ферм, бригадиром комплексної бригади, механізатором.
Пішов за вічну межу 15 вересня 2003 року.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
60
2041
5758
13457
40736
66381
1668055

Прогноз
2640

11.70%
6.21%
14.17%
0.58%
0.35%
67.01%
Online (15 minutes ago):10
10 guests
no members

Ваш IP:54.80.87.166