Життєві дороги Килі Гладкої

Останні новини

  • В ОЧIКУВАННI ДИВА
    У моєму дитинстві Миколая не було. Був кимось прогризений пластмасовий Дід Мороз з залишками червоної фарби на носі та мішку, і така ж невпізнавана обдерта Снігурка, яку за пару свят «десь діли». Мати так і питала: «Де ви діли Снігурку?», кожного разу, коли наряджала ялинку. «Діта» Снігурка дошкуляла недовго: ялинку в нашій хаті ставили всього кілька зим, бо «нашо — як у школі є, в клубі є, ше й дома». 
  • Грип атакує: в епіцентрі уваги — розв’язання проблеми!
    В Україні розпочалася епідемія грипу. «За минулий тиждень показники захворюваності на грип та ГРВІ перевищили епідеміологічний поріг – захворіли понад 203 тисяч людей», – заявили у МОЗ. Зазначається, що показник захворюваності на грип із 3 до 9 грудня становив 528,2 на 100 тисяч населення, що на 1,8% більше епідемічного порогу в Україні.  Також у МОЗ повідомили, що від надзвичайно небезпечного грипу «Сінгапур» (штам A (H3N2) минулого тижня померла 9-річна дівчинка з Харківської області. У Козельщинському районі лише за листопад офіційно було зареєстровано 269 випадків ГРВІ,  у тому числі 89 школярів.
  • Вакцинація — це важливо
    У перші два роки  життя дитина тільки починає пізнавати світ. Кожна хвилина, проведена разом, для нас на вагу золота. Ми будуємо плани на майбутнє, уявляємо, як дитина заговорить і почне ділитися з нами своїми думками. Як гратиметься з іншими дітлахами, їздитиме на велосипеді. Як ми поведемо її до першого класу, разом поїдемо на відпочинок... Але ми мало замислюємося над тим, що всі ці прекрасні й неповторні миті  життя може затьмарити хвороба. На щастя, завдяки вчасно зробленим щепленням багато небезпечних недуг можна відвернути.

Життєві дороги Килі Гладкої

Гладка1«Ех, дороги, пил та туман,Гладка орден1
Холоди, тривоги…»

Ця розповідь про життєві дороги уродженки села Юрків Хорішківської сільради Козельщинської ОТГ Килини Тимофіївни Гладкої. На своїх воєнних шляхах Киля-військорегулювальниця мала можливість бачити особисто генерала Жукова і слухати його зауваження щодо заторів на військовій дорозі, переміщення військових підрозділів, які йшли до Берліна.

Гладка3Мальовниче село Юрки — батьківщина моєї героїні, яка народилася на березі плинного Псла у далекому 1923 році.
Як і всі селяни, вона здобула семирічну освіту у Юрківській школі. Після її закінчення працювала на дитячому майданчику місцевого колгоспу з юрківською малечею.
Та мирна праця була перервана у 1941 році війною з фашистською Німеччиною. З приходом німецької влади у 1942 році її, як і більшість молодих юнаків і дівчат, призначили на примусові роботи до Німеччини. Під час транспортування до табору збору у Козельщину, який знаходився у місцевому монастирі, Килині, як і її подрузі, вдалося втекти через димохід з місця утримання на волю. Але ж їхати додому не було як, бо місцеві поліцаї та німецький супровід шукав утікачок. Тому вони переховувалися у рідних, потім у полях, бо не хотіли потрапити у неволю до Німеччини.
А з наступом радянської армії, яка докорінно змінила співвідношення між воюючими сторонами, відбулися разючі зміни і в житті Килі. Вона разом із наступаючими силами Другого Українського фронту йде добровольцем до Радянської Армії, як і багато інших дівчат. Військові дороги повели її як регулювальницю Білорусією, Угорщиною, Румунією, Чехословаччиною та Австрією.
Великі випробування випали на долю тоді ще тендітної Килі, як і її подругам, котрі служили у військовому підрозділі. Як згадувала свого часу Килина Тимофіївна, найтяжчими були дороги у болотистих місцевостях Білорусі, де ноги завжди були у воді, бо чобітки не встигали висихати за короткі перепочинки.
ГладкаАрмія рухалася на захід, щоб розбити фашистську навалу. Разом із нею переміщався і підрозділ регулювальниць, у якому служила моя героїня.
Багато цікавих епізодів згадувала Килина Тимофіївна. Пам’ятною була зустріч із генералом Жуковим на одному зі шляхів наступу, де працювала регулювальницею і Киля. Як співається у відомій пісні, пів-Європи пройшли і День Перемоги наближали, як могли. Такі дороги були завжди перевантажені військовою технікою і солдатами.

У 1946 році Килина Тимофіївна повертається додому у рідні Юрки. Тут зустрічає свою долю — місцевого Василя, теж Гладкого, фронтовика, з яким створює сім’ю, народжує, виховує та навчає доньок Таню, Зіну, Ліду. Разом збудували на околиці села Юрок новий дім. Працює Киля на постійній Гладка4роботі у тваринництві, доглядає телят, пасе овець, доглядає свиней, благо — в сім’ї була бабуся, яка доглядала дітей. За трудові успіхи отримує відзнаки, нагороди. Зокрема, у 1977 році нагородили значком «Переможець соціалістичного змагання».
У 70-80-і роки минулого століття активізується вшанування учасників Великої Вітчизняної війни. Їх удостоюють орденів і медалей; керівники місцевих органів влади, підприємств, колгоспів вручають ветеранам матеріальні та грошові подарунки.
А учасницю Великої Вітчизняної війни Килю ніби чомусь забули, бо не згадує її ні Козельщинський військкомат, ні Хорішківська сільрада. Документів про участь у війні з невідомих причин чомусь не було. Нагадуванням про неї були фото та перекази земляків про Килю-фронтовичку. Можна лише уявити, як ятрилося серце фронтовички. Її чоловік Василь теж воював, має нагороди, його згадували та шанували, а Килю (це так лагідно називав її чоловік) — ні!
Тільки у 80-х роках згадали, хоч і запізно, про військові заслуги Килі. Історичну справедливість Гладка2удалося відновити лише після звернення до Подольського військового архіву. І нарешті у 1985 році Килина Тимофіївна Гладка отримує заслужений орден Вітчизняної війни з нагоди 40-річчя Перемоги, а згодом, 1988 року — і ювілейну медаль до 70-річчя Збройних Сил СРСР.
Килі пощастило зустрітися зі своєю військовою подругою Фросею, до якої вона їздила аж у Черкаську область, щоб побачитися, переговорити про все пережите, згадати пройдені разом дороги.
Виросли доньки Гладких і пішли з Юрок своїми шляхами: старша — Таня, в Козельщину, стала Літвіцькою, середульша — Зіна — у Пригарівку, стала Ноженко, а найменша — Люда — у Куп’янськ, що на Харківщині, стала Коваленко. Створили свої сім’ї. Завжди переповідали про свою маму Килю, яка була учасницею Другої Світової війни та боролася за мир, за справедливість для майбутніх поколінь і завершила свій життєвий шлях у 1994 році у рідних Юрках.
Думаю, що пам’ять про бабусю Килю Гладку буде вічною для її рідних нащадків і тих, хто знав її як жінку-фронтовичку, маму та сільську трудівницю.

Іван ДАШІВЕЦЬ,
учитель-краєзнавець
с. Пригарівка

На фото 1:  Киля під час перепочинку  в Румунії. 1944 р.

фото 2: Катя, Киля, Фрося. Чехословаччина. 06.05.1945 р.

фото 3:Підрозділ регулювальників. Чехословаччина 30.05.1945 р. Килина Гладка — крайня зліва.

Фото 4: Василь і Киля з рідними у с. Юрках.

Фото 5:    Сім’я Гладких (Киля і Василь)  у селі Юрках, 1945 р.  На руках у матері Килі Параски — дочка Зіна, поряд Таня  (на дівчатках — трофейні кепки.)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1045
1459
5623
13825
27405
60361
1851129

Прогноз
1200

10.79%
7.90%
13.60%
0.61%
0.33%
66.77%
Online (15 minutes ago):13
13 guests
no members

Ваш IP:54.36.148.239