Пам'ять серця

Останні новини

  • ШАНОВНІ НАШІ ЧИТАЧІ, ДРУЗІ, ПРИХИЛЬНИКИ!
    Для вас — чудова новина: «Козельщинські вісті» уперше за свою історію паралельно з поштовою передплатою на наше друковане видання оголошують про нову послугу:РОЗСИЛКУ ЕЛЕКТРОННОЇ ВЕРСІЇ ГАЗЕТИз ІІ півріччя 2017 року!
  • ХОЧ І ДЕШЕВО, ТА ВСЕ ОДНО — СЕРДИТО
    Чорногорія офіційно стала 29-ю державою — членом НАТО. Китайський вірус заразив більше 250 млн. комп’ютерів по усьому світу. Facebook планує запустити спеціальний месенджер для підлітків, який дозволить батькам контролювати своїх дітей, не вимагаючи аккаунта. У Туреччині знайшли стародавнє підземне місто з 52 печерами. Помер голова Української греко-католицької церкви 2005-2011 рр. Блаженніший Любомир Гузар.  Україна зайняла 60 місце в рейтингу найбільш конкурентоспроможних економік світу. Харків — єдине місто в Україні, де незабаром буде побудовано потужний сміттєпереробний завод.
  • «КОЗЕЛЬЩИНСЬКІ ВІСТІ» — ЗНОВУ СЕРЕД ПЕРЕМОЖЦІВ ОБЛАСНОГО КОНКУРСУ «ЖУРНАЛІСТ РОКУ-2017»
    Ось уже другий рік поспіль на Полтавщині проводять обласний творчий конкурс «Журналіст року». Цьогоріч участь у ньому взяло 44 журналісти, кореспонденти, блогери. Спільно вони подали 224 матеріали.Для порівняння: минулого року було 25 учасників, які подали на конкурс 190 матеріалів.

Пам'ять серця

Ціною пролитої крові

МанецьВідомо безліч випадків, коли діти безпідставно репресованих і засуджених батьків без вагань, зі зброєю в руках, героїчно воювали з ворогом і ціною пролитої крові, а то і життя, наближали світлий день Перемоги.
Яскравим підтвердженням цьому є доля родини хороброго і мужнього воїна з Чапаєвки — Устима Кириловича Манця, 1912 року народження.

ПАМ’ЯТЬ

У цих рядках — подих війни, грубість суворих окопних буднів, ніжність солдатського серця, віра у Перемогу... Це своєрідний літопис часів воєнного лихоліття, звернення до героїчного минулого наших предків, заклик до нещадної боротьби із загарбниками.

Згадки про своїх рідних дбайливо плекають у багатьох сім’ях — листи, нагороди, фото. Та не кожен здатен берегти пам’ять чи не про усіх своїх земляків, по крупиці збирати різні відомості у архіви, щоби потім знову і знову нагадувати нам про них.

Вічним. Живим

ічним. жиимРобочий день добігав кінця. Сонце ставало дедалі червонішим, сковзало по заморених обличчях людей, що поспішали до домівок. Я стояла у переповненому тролейбусі і дивилася кудись удалечінь, крізь голови, капелюхи, руки інших пасажирів. Тиснява потроху слабшала, і я мала змогу краще роздивлятися краєвиди за вікном. Ні про що не думалося, нікуди не поспішалося. На мить навіть здалося, що я їду в необмеженому часі, у просторі безкінечних хвилин. У вухах грала спокійна «How I Became The Bomb — Ulay oh», що лише додавала легкості у цей теплий згасаючий день. Промінь лоскотав мені щоки, я посміхнулася. На роз’їзді сновигали машини, пішоходи чекали своєї черги на показнику світлофора. Тролейбус доїжджав до зупинки «Меморіал Вічно живим».

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
1439
2554
7231
14269
29216
54269
1531894

Прогноз
1800

12.07%
5.85%
14.56%
0.51%
0.38%
66.64%
Online (15 minutes ago):7
7 guests
no members

Ваш IP:66.249.64.94