Пам'ять серця

Останні новини

  • ДЛЯ НЕЇ ХОРІШКІВСЬКА ЗЕМЛЯ СТАЛА РІДНОЮ
    Із Сибіру — до ХорішокКоли онуки були малими (а їх у Раїси Єгорівни четверо: три хлопці й одна дівчина), вони сідали гуртом, брали географічний атлас, і бабуся Рая починала «урок географії»:— Дивіться, діти, де ваша бабуся навчалася, де жила і звідки сюди приїхала. А показувати було що… Ось тут, у Забайкаллі (Читинська область), народилася... Ось сюди, на Алтай, маленькою — у дитинстві боліли суглоби — медсестра возила дівчинку лікуватися. Середню й вищу освіту здобула у Тюменській області, вивчившись на вчителя російської мови та літератури. На четвертому курсі вийшла заміж, народила доньку; працювала у Бєлгородській області…
  • ВІДГУКНІТЬСЯ, РОДИЧІ!
    Я сама харків’янка, але родина моя уся, із першого коліна, з Козельщини, а точніше — з хутору Омельничого. Я хочу знайти нащадків своїх родичів. У мене є лише деякі відомості про них та одна фотокартка. На цій світлині зображені моя прабабця та її сестра. Прабабусю звали Тетяна Соха, а її сестру — Анастасія (баба Настя, як звали її родичі). Прадідуся звали Федір Прус. 
  • ЖИТТЯ БУЛО Б НУДНИМ БЕЗ ДИВАКІВ
    У світі, де панує відчайдушна боротьба за економічне виживання, будь-яка оригінальність видається дивацтвом — зумисним, нарочитим. Але коли заходиш до цієї садиби, розумієш: усе, що потрапляє тобі на очі, навіть ненароком, — невигадливе, простеньке — вписується в інтер’єр і екстер’єр природно й невимушено, прикрашаючи двір і хату і водночас характеризуючи їхнього господаря.

Пам'ять серця

«Мамо, війна скоро закінчиться. Купи мені костюм і черевики…»

Мій брат, Іван Назаренко із села Троцько-Пинчуків (нині Трудовик), був призваний до лав Червоної Армії у 1939 році. З початком війни звідти й пішов на фронт. Отож ні я, ні мої старші сестра Галя і брат Олексій так його більше й не побачили, оскільки Іван загинув 25 січня 1945 року. Я навіть не знала ніяких подробиць про брата: де і коли воював. Лише рік тому після мого запиту у Київ, я отримала деякі відомості про нього. Однак добре закарбувалися сльози мами, Тетяни Опанасівни, над якимось скривавленим папірцем.

Бойовий шлях офіцера

operajloПливуть хмари, світить сонце,
Землю зігріває.
А прожите все минуле
В пам’яті спливає.

Микола Федорович Операйло народився у селі Омельничому 13 грудня 1927 року. Навчався у Козельщинській середній школі.

4 жовтня 1944 року був призваний на військову службу. Навчався у Шуйському піхотному училищі (Росія). Молодшого техніка, лейтенанта у липні 1945 року було направлено на Далекий Схід. Брав участь у бойових діях проти Японії у складі 54 стрілецького полку. Коли його полк потрапив в оточення японської дивізії, Микола Федорович отримав чисельні поранення — у голову, праву ногу і ліву руку.

Ішла вiйна народная, священная вiйна...

ійнаТи пам’ятаєш, дорогий товаришу, той сонячний червневий день 1941 року? Колосилися колгоспні ниви, зеленіла трава, у садах витьохкували соловейки. Яскраво сяяло сонце, а небо було таким голубим.  Була неділя. Кожний думав, як краще відпочити у цей день. І раптом зненацька рознеслося повсюди  слово «війна». Гітлерівська Німеччина напала на нашу країну. Застогнала земля, заплакали матері, пригортаючи своїх дітей. Заплакали діти. По всій країні пролунала пісня: «Вставай, страна огромная…»;  її було чути у містах і селах: «Вставай на смертный бой».

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
106
1860
1923
10947
30616
70044
1100942

Прогноз
1224

10.95%
6.42%
16.47%
0.62%
0.49%
65.04%
Online (15 minutes ago):22
22 guests
no members

Ваш IP:54.227.104.53