Пам'ять серця

Останні новини

  • Жити з людьми, жити для людей
    У ці дні близькі, рідні та друзі вшановують пам’ять Дмитра Івановича Піщаного і засвідчують йому свою повагу. Адже на 40-й день після смерті людини її душа постає перед Всевишнім, щоб дізнатися про своє місце у потойбічному світі. Тож нехай моя розповідь про Дмитра Івановича стане вагомим аргументом на користь його душі.
  • Щоб не плакать, сміємося…
    Ніхто не хоче бути батьками дитини з особливими потребами, не планує цього, коли уявляє себе батьком або матір'ю. На жаль, це — сліпа лотерея, від участі в якій не застрахований ніхто.
  • ДЛЯ НЕЇ ХОРІШКІВСЬКА ЗЕМЛЯ СТАЛА РІДНОЮ
    Із Сибіру — до ХорішокКоли онуки були малими (а їх у Раїси Єгорівни четверо: три хлопці й одна дівчина), вони сідали гуртом, брали географічний атлас, і бабуся Рая починала «урок географії»:— Дивіться, діти, де ваша бабуся навчалася, де жила і звідки сюди приїхала. А показувати було що… Ось тут, у Забайкаллі (Читинська область), народилася... Ось сюди, на Алтай, маленькою — у дитинстві боліли суглоби — медсестра возила дівчинку лікуватися. Середню й вищу освіту здобула у Тюменській області, вивчившись на вчителя російської мови та літератури. На четвертому курсі вийшла заміж, народила доньку; працювала у Бєлгородській області…

Пам'ять серця

Із чотирьох синів — двох забрала війна

Гадзюра ФедірМоя бабуся Анастасія Омелянівна Гадзюра (Зарівчацька) разом із чоловіком Михайлом Івановичем (помер від голоду у 1933 році) народили і виховали чотирьох синів, які були призвані до лав Червоної Армії і захищали свою Батьківщину від загарбників. Микита й Іван на той час уже були жонаті. У Микити дітей не було. Він у 1941 році повинен був демобілізуватися, але не судилося...

СЛОВО ПРО БАТЬКА

Поминання ОгирьМій батько, Василь Іванович Огирь, на жаль, нині покійний, народився 2 квітня 1919 року у Кобеляцькому районі у сім’ї середняків. Коли розпочалася колективізація, діда мого зарахували до куркулів, бо мав коня, корову та кілька десятин землі. Тож і забрали все, до нитки.
Голодомор 1933 року забрав його батька, матір і молодшу сестру Наталю, а мого тата від голодної смерті врятувала старша сестра Дуня, яка працювала в шахті і жила на Донбасі. Тож влаштувала і його працювати на шахті прохідником.

Ця іменна фотокартка та цінний подарунок вручені В.І.Огирю правлінням колгоспу імені Ілліча у день 30-річчя Перемоги — 9 травня 1975 року.

ДЛЯ НАШОЇ РОДИНИ ВІН — ГЕРОЙ

прадід Никифор з братами1Мій прадід Никифор Антонович Дяченко народився 30 липня 1906 року у с. Задовзі у багатодітній сім’ї, де у батьків було їх восьмеро. З раннього дитинства працював, мав золоті руки і добру вдачу... Там ріс, там одружився, там народилися і його діти — доньки Надя (моя бабуся) та Зіна і син Микола. Працював прадід у Хорішках механізатором на машинно-тракторній станції.

Реклама

ЛОГОТИПчик

Статистика

Сьогодні
Вчора
За тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий
За всі дні
151
2215
7201
16987
42655
57730
1924109

Прогноз
1920

10.49%
8.44%
13.34%
0.61%
0.32%
66.80%
Online (15 minutes ago):76
76 guests
no members

Ваш IP:54.173.237.152